Про цвіт папороті

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив в одному селі чоловік. Якось він пас воли, заснув, а вони втекли у ліс. Пішов чоловік їх шукати. Обходив увесь ліс, шукав до ночі. А вночі, коли повертався додому, зачепив ногою цвіт папороті й той упав йому в личак. Чоловік цього не помітив, але одразу не знати, як пізнав, де його воли і знайшов їх в яру.

Щасливий повів він худобу додому, аж тут на зустріч виходить пан і каже:

— Давай, чоловіче, поміняємося. Я дам тобі хромові чоботи, а ти мені личаки.

— Навіщо вам, пане, мої личаки? — здивувався бідняк.

— А що тобі до того, примха у мене така, сподобались мені, — каже пан.

Бідняк подумав і віддав личаки панові. І вмить пан став чортом і втік в очерет, а чоботи стали пеньками. Тільки користі з папороті для чоловіка лишилося, що воли знайшлися.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

59 (5517). Про цвіт папороті. СУС —, низка варіантів. Записано 2008 року. Лимар Олена Максимівна (1929). Черкаська область, Смілянський район, Сунки