Українські народні казки

Про чоловіка і змія

Українська народна казка Полтавщини

Дуже давно жив у Києві князь. А коло Києва оселився змій, який кожен рік вимагав молоду дівчину або парубка.

От прийшла черга вже й до дочки самого князя. Робити нічого, адже городяни віддали всіх своїх дітей, треба і йому віддати. Послав князь свою дочку до змія. А вона була така гарна, що й не сказати. Змій полюбив дівчину. От вона до нього підлестилася та й питає:

— Чи є на світі такий чоловік, який тебе подужає?

— Є у Києві, над Дніпром, — відповів змій, — мочить кожі. Не одну несе, а дванадцять разом. Як затопить хату, то дим аж під небесами. А коли я візьму та й учеплюсь за них, чи витягне він їх? А йому байдуже, як поцупить, то й мене з кожами трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.

Дівчина наступного дня послала додому вісточку, що змія може перемогти чоловік, який живе в Києві над Дніпром.

Як узнали люди, то й пішли просити чоловіка, щоб він убив змія-злодюгу. Чоловік зразу не хотів, але потім пішов до змія і побідив його. А дочка князева стала його жінкою.

Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

30 (4639). Про чоловіка і змія. СУС 3002. Записав Дуюн Руслан (5 клас) 2008 року.
Оповідач: Дуюн Надія Петрівна (1947 року народження), Луценки, Лохвицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.