Про чоловіка, що не міг умерти

Українська народна казка Буковини

Один чоловік убив за життя багато людей — і християн, і жидів, і всіляких інших. От дожив він до глибокої старости, а вмерти не може. Хоче вмерти, а смерть не бере, бо багато гріхів наробив. Пішов він до попа висповідатися, а піп і каже:

— Не можу я тобі прощати такі гріхи.

Тоді пішов до ксьондза, а йому й ксьондз те саме каже.

І пішов він у білий світ. Іде понад полем, а там строкарі роблять, і ватага б’є одного строкаря. Завернув чоловік у поле та й питає ватаги:

— За що ти його б’єш? А ватага йому:

— Зараз і тобі дістанеться.

Обернувся та старого натаєм. А старий грішник, що не міг умерти, вхопив камінь та й убив того ватагу. Убив, тут же сам упав на землю і помер. Отак він знайшов свою смерть, яку так довго шукав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Рукшин, Хотинського району, Чернівецької області
9 вересня 1975 року
Оповідач: Білівський Ілля Васильович (1897)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.