Українські народні казки

Провчило

Українська народна казка Полтавщини

У селі ночував дід-гончар, а хлопці і дівки йшли із вечорниць. От одна дівка побачила гончаря із возом, повним горшків да кобилою біля тину. Вона підійшла до воза та й думку дума: «Скільки ж то потрібно грошей, щоб купити ці горшки?! А як добре в них плаття прати. Візьму я, мабуть, двійко, тоді дід і не замітить.»

А як взяла, то й стала ходить туди-сюди: од воза і до свого тину. От уже й жінки корів на вигін женуть, а вона все ходе й ходе туди-сюди. Коли гончар проспався, вона йому й каже:

— Ой, дядю, пустіть, більше в житті чужого не візьму!

Уже й на коліна стала, сльози ллє. Ну гончар її і пустив. А Мелашка тоді три тижні одлежувалась. Ось що наробили горшки!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

170 (4821). Провчило. СУС —. Записала Дудник Маргарита 2008 року. Дудник Антоніна Андріївна (1939). Полтавська область, Зіньківський район, Міські Млини