☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Протопай-прапорщик
Українська народна казка Поділля

Був собі цар. В нього була дочка. Сказала йому баба-знахарка, що не дійде дочка літ і її вкрадуть. Він зробив підвал, привів туди няньок, охорону, щоб ніхто не вкрав дитину. Навколо сад посадив, все було в ньому і дівчина там жила.

Але їй няньки розказали, що є інший світ, а вона його не бачила. І царівна почала просити батька, щоб показав їй світ. Він боявся, але що робити, любив дочку. Дав солдата, який ходив слідом за нею і вивів на верхній сад.

Прийшли вони до пристані, де кораблі стоять. А дівчина була дуже гарна. Просить вона солдата показати корабля всередині. А капітан корабля відчалив, солдат остався на пристані. Вкрали!

Солдат сказав цареві, що таке і таке діло, вкрали дочку!

Цар зібрав солдатів і сказав:

— Хто знайде мою дочку, той буде моїм зятем.

Один молодий хлопець, тільки-но прийшов на службу, говорить, що знайде царівну. От цар дає під його керівництво десять солдат, дає завдання і нашиває його Протопей-прапорщик, тобто він буде головний (главар). Прийшли на пристань, сіли в корабель і попливли на той бік. Походили по лісі, пошукали, нічого. На другий день Протопей-прапорщик розпорядився так: вісім солдатів йдуть в одну сторону, а два йдуть у другу. Цих вісім поговорили між собою і вирішили тікати. Так і зробили. А Протопей-прапорщик з двома солдатами знайшов в лісі хатину і каже:

— Я беру з собою одного, а другий остається кашу варити.

Варить солдат кашу. Приходить до нього велетень і каже:

— Дай, служивий, покушати ложечку каші.

— Я не дам, бо в мене є два товариші.

А велетень з’їв кашу, а солдатові вирізав латку на спині (шкуру) і натер яєчною половою. А потом прийшли ті двоє та й питають:

— Чого ти не зварив каші?

— Я був слабий.

Так і не признався, що було насправді. На другий день другий солдат остався кашу варити. І з ним таке сталось. На третій день остається сам Протопей-прапорщик кашу варити. А ті два помили один одному рани і повтікали. Остався він сам.

Знов приходить велетень вже до нього і просить каші покушати. Він йому повну миску насипав, їж, каже. Велетень з’їв кашу.

— Якщо ти такий хороший чоловік, — каже солдатові, — то пішли зо мною.

Приводить в ліс: там стоїть красивий дім. Заходить, викочує бочку вина і каже до Протопая-прапорщика:

— Пий!

А той каже:

— Випий спочатку за моїх товаришів.

Випив велетень одне відро, друге, впився й заснув. А в нього висіла шашка на стіні. Прапорщик повідрубував йому голову, ноги, руки. Глянув, в’язка ключів на стіні. Почав відмикати кімнати і почувся слабкий жіночий голос. Відімкнув, а там царівна. Говорить він до дівчини:

— Мене прислав твій батько-цар з умовою, що як знайду тебе, то буду твоїм мужем.

Беруть вони добра багато, царівна дарує іменний золотий перстень і йдуть на пристань, щоб додому дібратися.

Солдат раптом нагадав, що забув чарівні рукавиці. Поки приніс, то царівну з золотом і добром вкрав той самий капітан, що й минулого разу.

Що робити? Солдат взяв швидкий корабель, приплив раніше за того капітана і поставив двір красивий. Їхав недалеко цар і сподобався його двір. От він каже до солдата, не пізнаючи його:

— Як знайде Протопей-прапорщик мою дочку, то покличу тебе на гостину.

А капітан привозить дочку та й каже:

— Я знайшов вашу дочку.

І от запросили всіх за стіл, п’ють-гуляють. А насамкінець з’являється Протопей-прапорщик, йому царівна теж наливає горілку. Він бере рукою, а на руці іменний перстень. Глянула вона і впізнала солдата.

Аж тоді царівна все розказала батькові. Капітана цар покарав, а солдат і царівна одружилися. І я на їхньому весіллі був, мед-вино пив, по вусах текло, а в рот не попало.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

62 (6016). Протопей-прапорщик. СУС 301. Записала Семенюк Зоя Степанівна 2008 року. Мотозюк Степан Павлович (1922). Хмельницька область, Красилівський район, Попівці