Українські народні казки

Процес пса з борсуком

Українська народна казка про тварин

Ходив один бідний чоловік кукурудзів пантрувати. А ходив з псом. Пес чує, а то щось шелестить у кукурудзах. Пес прибігає, а то борсук. І каже пес до борсука: «Я тебе маю зараз з’їсти». А борсук каже: «Не доконче. Я ся тебе не бою, бо я тебе буду позивати». — «А до кого ти будеш мене позивати?» — «Я тебе буду позивати до свиней диких». А пес каже: «Ну-ну, я собі найму адвоката, ти мені нічо не зробиш». — «Кого ти собі наймеш?» — «Я собі найму ведмедя». — «Ну, добре, най буде». За малу хвилю чує, а свині їдять кукурудзи. «Видиш, — каже, — як то добре? Мені навіть не тра бігти до них, вони зараз коло мене будуть». Приступає борсук д свиням: «Мене пес хотів з’їсти, але я ся здав на ваш суд, щоби ви нас розсудили». — «Ну, добре, ми вас розсудим, але іди, приклич го сюда».

Пішов борсук, прикликає пса до свиней. А пес, сарака, вздрів, що його біда. Зачинають свині судити, що пса мають роздерти. Той окликається на пана ведмедя, оборонця. Але ведмідь приходить з псом ід свиням і ід борсукові та й питає: «Чо ви, можні пани, потрібуєте від мене?» Свині кажуть: «Ми жадаєм, щоб ви засудили пса, щоби ми роздерли». А ведмідь відповідає: «Неможлива річ, щоби ви його роздерли». — «А панові ведмедеві в тім як ся розходить, то ми пана ведмедя роздерем, а пса лишим».

А ведмідь відповідає: «То я не бороню й так. Але, вельможні пани, я би вас просив, аби ви мені позволили, аби я собі засвистав в свої пальці перед смертев та й трошки потанцював». — «Добре».

Він як засвистав, а то летить так, як трави та листа, ведмедів. «Що ти, ведмедю-камрате, потрібуєш від нас?» — «Ой дивіться, камрати, мене тутка свині засудили через пса на смерть роздерти». — «А вни не хотять тебе звільнити?» — «Та нє, камрати, не хотять мене звільнити». — «То берім багато каміння в свої лаби та будем здалека до них кидати, бо ми межи них не підем, бо вони нас роздеруть...»

Походження та примітки

Процес пса з борсуком. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. І. Волошинський в 1913 р. у с. Далешове Городенківського пов. (Гуцульщина) від П. Дичука. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 222—223.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.