Українські народні казки

Прірва

Українська народна казка Гуцульщини

В одного багатого чоловіка була на подвір’ї керниця, і в ній не було води. Він наймав людей, аби її засували. Вони все засували, а то все рипа май робилася, і все ближче т’хаті. Він уже ся зажурив, бо до того дійшло, що могла й хата завалитися. Але прийшов до него один чоловік та й каже:

— Я тобі цю керницю засуну, але треба добре заплатити.

Цему господареви жаль було давати багато грошей, але він подумав, що ліпше багато заплатити, ніж має ся хата завалити. І сказав той чоловік:

— Над роскалем, що ним я буду закидати, треба дванадцять службів правити.

Хазяїн так і зробив. А той устав до схід сонця і зачав закидати. І так закидав, що третьої днини скінчив. Але побачив він, що в господаря була жінка-каліка, і той над своєю жінкою знущався. Вона цілий час лежала. І сказав тоді найнятий чоловік, що як буде багач знущатися над жінкою, то він знов відкриє ту керницю, і зробиться прірва, і його туди вкине.

Розплатився хазяїн, і той чоловік пішов додому. Прийшов він т’хаті і розказує свої жінці, що бачив. І сказав:

— Ми тепер маємо багато грошей, але нема в нас дитини.

Вони ся порадили і вирішили взяти хлопчика в бідної жінки, котра мала багато дітей і жила на узліссі. Той хлопчик файно ріс, зробився великий і сказав татови:

— Запрягаймо коні і поїдемо трохи на польовання.

Поїхали вони в ліс, ходили там, ходили і стрітили дуже файну дівчину. Вона збирала якесь зілля на ліки. І розказала їм, що в них у селі є жінка-каліка, а її багатій-чоловік знущається над нею.

— Я приходжу і помагаю їй. Годую її, перебираю. Тоді чоловік запитав, де те село.

— Це там, де колись керницю засипали і не могли засипати.

— Я знаю, де це, — згадав чоловік, — їдьмо туди.

Вони приїхали, а багач ніби й не признається до цего чоловіка, ніби забув про него. Цей питає:

— Як твоя жінка? А він каже:

— Лежить слаба.

— Але ти погано її обходиш.

— Ні, — каже господар.

Чоловік сказав синови, аби здоймив з шиї зброю і подав йому в руки. Той подав зброю, і він багача вбив. Потім витягнув його на двір, туди, де була колись прірва, відкопав трохи і там закопав.

А його прийомний син оженився з дівчиною, що збирала зілля, і лишилися вони там жити. І слаба жінка була коло них.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
2 травня 1984 року
Оповідач: Драгомирецька Марія Михайлівна (1954 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.