Українські народні казки

Півень, собака та лисиця

Українська народна казка про тварин

Жив старик із старухою бідно і пребідно. В них був тільки один півень да собака. Собака і говорить півневі: «Ходім ми відціля по лісу бродить, бо вже нам хуже не буде, як тут».

Ходили, цілий день бродили, до пізнього вечора. Ввечері совітуються, де їм переночувать. Переходять через дорогу, — стоїть велике дерево із дуплом. Собака говорить півневі: «Давай ми тут переночуєм... Лети ти у дупло угору, а я ляжу внизу собі в дуплі».

Полетів півень угору й сів, а собака ліг унизу. Близь світа півневі здумалось заспівать. Затріпотав півень крилами і заспівав. Лисиця почула півнів голос, прибігає до того дерева, зазирає угору у дупло і говорить: «Який ти, петух, хороший! Який гребінь на тобі хороший! Який у тебе голос хороший! Прошу я тебе, ходім до мене в гості, я тобі приготовила горошку».

Півень говорить: «Нельзя мені у гості іти». Лисиця півня питає: «А чому не можна іти до мене в гості?» Півень говорить: «У мене є товариш». — «А можна мені на нього подивиться?» Півень говорить: «Ну, подивись!» — «А де він лежить?» — «Унизу в дуплі».

Лисиця підскочила і учепилася зверх дупла і заглядає туди в дупло. Як собака зразу плигнув і ухватив лисицю за морду і не пустив її, там же задавив. Вона думала, що то і другий півень.

Походження та примітки

Півень, собака та лисиця. Пор.: Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 130. Зап. на початку XX ст. в Роменському пов. Полтавської губ. П. А. Гнедич, Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд, вып. IV, Полтава, 1916., стор. 64.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.