Півень

Українська народна казка про тварин

Ходить півень-молодець, на голові гребінець. Ніс остренький хоч куда, а під носом борода. Ніс у півня долотцем, хвіст у півня колісцем. На хвості у нього взори, на ногах у нього шпори.

Шпорами півень порох розгрібає, кури з курятками скликає:

— Курочки-хозяйки! Пестренькії, рябенькії, чорненькії, біленькії кудкудакочки! Збирайтеся з курятками, з курятками — з півнятками, я вам зернятко знайшов, ось яка моя любов!

Кури з курятами збирались, розкудкудакались, посварилися і зернятком не поділилися.

Півень-когутик непорядку не любить, зараз рідню помирив: цю за хвіст, ту за дзьоб, сам зернятко вхопив, з’їв, на пліт підлетів, крилами замахав, на все село закричав:

— Ку-ку-рі-ку-у!

Походження та примітки

Півень. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Час і місце запису не зазначені. Світ дитини. Ілюстрований часопис для українських дітей та молодіжі, Львів, 1920—1939., 1928, ч. 7, стор. 211.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.