Українські народні казки

Півник та курочка

Українська народна казка про тварин

Був собі півник і курочка. Пішли вони пастись, так вона підсковзнулась і впала — та й ні жива ні мертва. А він тоді побіг до моря водиці взять, щоб курочку оживить. Побіг до моря: «Море, море! Дай води!» — «Нащо води?» — «Он-он-он моя курочка ні жива ні мертва лежить». — «Не дам води тобі; піди до дуба листу попроси».

«Дубе, дубе! Дай лист!» — «Нащо лист?» — «Морю лист». — «Нащо морю?» — «Дасть води». — «Нащо води?» — «Он-он-он моя курочка лежить ні жива ні мертва». — «Не дам тобі листу; піди попроси в дівок грибів».

«Дівки, дівки, дайте грибів!» — «Нащо грибів?» — «Дубу грибів». — «Нащо дубу?» — «Дасть листу». — «Нащо листу?» — «Морю листу». — «Нащо морю?» — «Дасть води». — «Нащо води?» —

«Он-он-он моя курочка лежить ні жива ні мертва». — «Не дамо тобі грибів; піди попроси в поля цвітів».

«Поле, поле, дай цвітів». — «Нащо цвітів?» — «Дівкам цвітів»._«Нащо дівкам цвітів?» — «Дівки дадуть грибів». — «Нащо грибів?» — «Дубу грибів». — «Нащо дубу?» — «Дасть листу». — «Нащо листу?» — «Дасть морю». — «Нащо морю?» — «Дасть води». — «Нащо води?» — «Он-он-он моя курочка ні жива ні мертва лежить». — «Не дам цвітів; піди попроси у кнура іклів, щоб поле зорать, то поростуть цвіти»

«Кнуре, кнуре, дай іклів». — «Нащо іклів?» — «Поле зорать». — «Нащо орать?» — «Цвіти сіять». — «Нащо цвіти?» — «Дівкам цвіти». — «Нащо дівкам?» — «Дадуть грибів». — «Нащо гриби?» — «Дадуть дубу». — «Нащо дубу?» — «Дасть листу». — «Нащо листу?» — «Дасть морю». — «Нащо морю?» — «Дасть води». — «Нащо води?» — «Он-он-он моя курочка лежить ні жива ні мертва». — «Не дам тобі іклів; піди попроси у вола ріг».

«Воле, воле, дай ріг!» — «Нащо ріг?» — «Кнуру ріг». — «Нащо кнуру?» — «Дасть іклів». — «Нащо іклів?» — «Поле зорать». — «Нащо орать?» — «Цвіти сіять». — «Нащо цвіти?» — «Дівкам цвіти». — «Нащо дівкам?» — «Дадуть грибів». — «Нащо гриби?» — «Дадуть дубу». — «Нащо дубу?» — «Дасть листу». — «Нащо листу?» — «Дасть морю». — «Нащо морю?» — «Дасть води». — «Нащо води?» — «Он-он-он моя курочка ні жива ні мертва лежить уже, курочку покропить», — півник каже.

Тут уже треба муху попросить, щоб вола вкусила, то тоді дасть віл ріг. Муха вола вкусила. Він махнув рогами, дав ріг кнурові... Кнур дав полю іклів... Поле дало дівкам цвітів... Дівки дали дубу грибів... Дуб дав морю лист... Море дало півню води...

Півень набрав води у ротик, покропив курочку, вона й ожила...

Пішли пастись уп’ять.

Походження та примітки

Півник та курочка. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 241/І, 2032. Зап. П. Д. Мартинович в кінці XIX ст. на Харківщині «від Мотрони Бондаренчихи (Гнатихи) з Кам’янки». Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 11-4, од. зб. 611, арк. 120—121.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Півник та курочка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі у діда та баби півник та курочка. Набридло їм у старих бути, вирішили вони піти пошукати кращого місця. Ішли вони дуже довго й зголодніли. Аж раптом бачать, стоїть хатка, й біля неї кущ з такими смачними ягідками, що курочка почала просити півника:

— Півнику-когутику, зламай мені прутика.

Він погодився, але тільки підійшов до куща і взявся за гілку, як з хатки вибіг зайчик і прогнав їх геть. Ідуть вони, ідуть і раптом бачать, ще одна хатка, і біля неї червоні ягідки соковиті. Курочка знову просить півника:

— Півнику-когутику, зламай мені прутика!

Тільки півник підійшов до хатинки, як звідти вибігла білочка й прогнала його. Ідуть вони знову, аж раптом бачать ще одну хатку. Тут з неї в вибігає лисичка. Побачила півника й курочку та й каже:

— Здрастуйте, любі гості! Мабуть, дуже зголодніли з дороги. Заходьте до мене, в моєму саду дуже багато спілих соковитих ягід. Поїжте, відпочиньте, а я піду по справах.

Зайшли півник з курочкою, Лисичка їх нагодувала і поклала відпочивати, тоді поставила на плиту каструлю з окропом і кудись пішла. Ішли повз ту хатинку зайчик з білочкою, побачили півника й курочку та й кажуть їм:

— Тікайте звідси! Лисиця зла й підступна. Вона пішла по вовка, щоб разом з ним пообідати. Зараз вони прийдуть і з’їдять вас.

А півник з курочкою їм відказують:

— Не віримо вам, ви злі, бо не хотіли нас нагодувати. А лисичка нас погодувала і відпочивати поклала.

Зайчик з білочкою їм відказують:

— Вона каструлю з окропом поставила, щоб з вас обід зварити. Он вони вже йдуть з вовком.

Тоді півник і курочка все зрозуміли і повірили. Швидко вибрались вони через вікно з тієї хатинки і втекли знову до діда з бабою.

З тих пір півник і курочка більше ніколи не виходили з дому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

107 (5238). Півник та курочка. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Мулько Лідія Андріївна (1931 року народження), село Конельська Попівка, Жашківський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Півник та курочка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі півник та курочка. Курочка по господарству клопоталась, а півник у холодочку лежав та дрімав. Ось одного разу гукає півник курочку:

— Курочко, ходи сюди!

Прибігає курочка.

— Чого тобі півнику?

— Хочу пиріжків з картоплею!

— Зараз напечу, півнику!

Побігла курочка на город, нарила картопельки, начистила і поставила варити. Замісила тісто, коли це у хату півник заходить, голову опустив, крила повісив.

— Що з тобою, півнику, чи ти не захворів?

— Ні, я не захворів. Тільки я вже не хочу пиріжків з картоплею, а хочу пиріжків з квасолею!

— Зараз, зараз, півнику, будуть тобі пиріжки з квасолею.

Зняла курочка з плити картоплю, перемісила тісто, бо воно вже підходити почало, та й побігла на город квасолю рвати. Нарвала, налузала та й поставила варити. Коли це заходить півник у хату, голову опустив, крила повісив.

— Що з тобою, півнику, чи не перегрівся ти, бува, на сонечку?

— Ні, не перегрівся! Не хочу я вже пиріжків з квасолею, а хочу з малиною

— Не хвилюйся так, голубчику, будуть тобі пиріжки з малиною!

Зняла курочка з плити квасолю, перемісила тісто, поставила його на стіл, бо воно все більше і більше підходить, вже з діжечки вилазить. А сама у ліс побігла по малину.

Поки рвала малину, тісто вилізло з діжки на стіл, а із столу на підлогу. Прибігає курочка, а тіста нема... І залишився півник без пиріжків. А щоб не був таким вередливим та лінивим!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Лебідь Олександра Федорівна (1939 року народження), Дніпропетровська область, Васильківський район, Катеринівка 205 (7451). Півник та курочка. СУС — , новотвір. Записав Лебідь Віталій 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.