Українські народні казки

Півник — Золотий Гребінчик

Українська народна казка Поділля

Жили собі кіт, дрізд і півник Золотий Гребінчик. Жили вони в лісі, в маленькій хатинці. Кіт і дрізд ідуть у ліс дрова рубати, а півника самого залишають. Ідуть і строго наказують:

— Ми ідемо далеко, а ти залишайся хазяйнувати та голосу не подавай, коли прийде лисиця, у віконце не виглядай.

Довідалася руда злодійка, що кота й дрозда немає вдома, прибігла до хатинки сіла під віконце й заспівала:

Півнику, півнику,

Золотий гребінчику,

Масляна голівонько,

Шовкова борідоньки,

Виглянь у віконце,

Дам я чашку повненьку

Відбірного горошку

І проса не трошки.

Півник виставив голову у віконце. Лисиця схопила його в пазурі, понесла

до своєї нори. Закричав півник:

Котику, дроздику,

Несе мене лисиця

За поле, за криницю,

За гори височенні.

Бігли хлоп’ята,

Розсипали зернята

Курки клюють,

Рятуйте мене борзенько!

Кіт і Дрізд почули, кинулись наздогін і відібрали в хижачки півника. Іншим разом кіт і дрізд ідуть до лісу дрова рубати та знов наказують:

— Ну, тепер, півню, не визирай у віконце ми ще далі підемо, не почуємо твого голосу.

Вони пішли, а лисиця знов прибігла до хатки аби півника схопити. Півник сидить собі помовчує й у віконце не визирає. А лисиця знову за своє:

Півнику, півнику,

Золотий гребінчику,

Масляна голівонько,

Шовкова борідоньки,

Виглянь у віконце,

Дам я чашку повненьку

Відбірного горошку

І проса не трошки.

А півням не дають…

Півник і виставив голівоньку з віконця:

— Ко-ко-ко! Як не дають?

Лисиця знову схопила його в свої пазурі та й мерщій до нори. Загукав півник:

Несе мене лисиця

За поле, за криницю,

За гори височенні

Котику, дроздику,

Рятуйте мене борзенько!

Кіт і дрізд почули, кинулися,в погоню. Кіт біжить. дрізд летить. Наздогнали лисицю. Кіт дере, дрізд клює — відняли півника.

Чи довго, чи то швидко, та ось зібралися знов кіт і дрізд у ліс дрова рубати. Йдуть з дому і суворо наказують півнику:

— Не слухай лисицю, не виглядай у віконце, бо ми ще далі підемо,не почуємо твого голосу.

Пішли кіт з дроздом далеко в ліс дрова рубати. А лисиця тут як тут, сіла під віконце і співає:

Півнику, півнику,

Золотий Гребінчику.

Масляна голівонько,

Шовкова борідонько,

Дам я чашку повненьку

Відбірного горошку

І проса не трошки.

Півник сидить, помовчує.

А лисиця знову своєї:

Люди пробігали

Горіхів насипали,

Курки клюють,

А півням не дають.

Півник втретє виставив голівку з віконця:

— Ко-ко-ко! Як не дають?!

Лисиця міцно схопила його і понесла у свою нору за високі гори, за ріки плескучі, за праліси дрімучі. Скільки півник не гукав, не кликав кіт і дрізд не почули його. А коли повернулися додому — півника таки нема. Помчали друзі по лисячих слідах. Кіт біжить, дрізд летить. Прибігли до лисячої нори. Кіт гусельця налаштував і давай наспівувати:

Тринь-бринь гусельки.

Золотії струноньки.

Чи ж у себе вдома

Лисафія-кума?

Вийди, кумо, на поріг

Піднеси гостям пиріг!

Лисиця слухала-слухала та й подумала: «Дай-но подивлюся, хто це так добре на гуслях награває, солодко співає».

Узяла та й вилізла з нори. Кіт і дрізд схопили її і давай бити, колотити. Били-лупцювали, поки вона п’ятами не накивала.

Взяли вони півника, посадили до кошика й додому принесли. Відтоді стали в спокої жити-поживати і горя не знати. Донині вони живуть і просо собі клюють.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

125 (7835). Півник — Золотий Гребінчик. Записала Кірик Т. І. 2009 року. Багрійчук Марія Людвігівна. Хмельницька область, Віньковецький район, Покутинці