Українські народні казки

Піп на казанні

Українська народна казка Полтавщини

А то й раз якийсь піп дуже не любив казання говорити. То одної неділі виходить на казальницю, так каже:

— Мої дорогі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казання казати?

— Ні, не знаємо, — кажуть люди.

— Бо, коли ви не знаєте, то й я не знаю, — каже піп та й зліз з казальниці.

На другу неділю знову піп на казальницю.

— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам буду казати казання?

— Знаємо, — кажуть люди.

— Ну, коли знаєте, то нема вам що й казати.

Приходить на третю неділю. Вже собі люди міркують, як би то його зробити? Змовилися собі… Вилазить піп на казальницю.

— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казати казання?

То одна половина людей у церкві каже: «Знаємо», — а друга каже: «Не знаємо».

— Так? — каже піп. — Ну, то й добре! Хай ті, що знають, та скажуть тим, що не знають. Благоденствіє господнє на всіх вас!

Так уже й було по казанню.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

230 (4938). Піп на казанні. СУС 1826. Записала Хохуля Яна 2008 року.
Оповідач: Соломаха Любов Григорівна (1943 року народження), Черевки, Миргородський район, Полтавська область