Українські народні казки

Розбійники і сестра милосердя

Українська народна казка Бойківщини

Колись, за панів, були сестри милосердя. А їм держава збудувала в лісі великий дім. І так той дім був забезпечений мурами і гратами, що ніхто не міг до них доступити. Їм можна було йти в місто щось купити. То одна з них пішла в місто. Іде відтам назад, а за містом, там, де сміття вивозять, щось кричить, як дитина мала.

А то дитина була. Одна жінка вродила дитину, а та дитина заріст мала, як звір. Навіть на лиці шерсть була. І жінка викинула ту дитину на сміття. Сповила та й викинула. А сестра милосердя побачила ту дитину та й занесла її в той дім милосердя. Занесла межи ті сестри, і ніяка не сказала, що то погано.

— Та добре, — сказали, — може, щось буде з неї, з тої дитини.

Годували вони тоту дитину сім літ. Росла вона як дівчинка, але той обріст був на ній.

А там були розбійники. Іх було дванадцять. І вони додумали тих сестер вибити, але не могли ніяк до братися до того дому, бо велика забезпека там була. І що вони додумали, ті розбійники? Каже той старший:

— Я піду до міста, куплю вбрання монаха і буду впрошуватися до них як монах. Може би вони пустили мене межи себе.

Пішов той і купив собі таке вбрання, хрест на груди яко монах. Прийшов, став коло брами і проситься до них:

— Пустіть мене, я хочу бути у вас слугою. Буду робити роботу, яку треба.

І вони його пустили.

А товаришам він сказав:

— Десь коло десятої години би-сьте всі прийшли сюди, до брами.

Зайшов він до них до хати. Вони його нагодували, дали йому ліжко. Тішилися, що Бог дав межи них доброго чоловіка. Коли він мав лягати спати, одна принесла теплої води, стягли вони з нього чоботи і почали мити ноги. І тішилися, що Бог дав їм побожного чоловіка.

А одна з тих сестер приводить туди дівчину, що обросла, як овечка, і почала обмивати її тою водою, що «монахови» ноги мила. І коли обмила її, то зразу з неї тота вовна облізла. Така красна дівчина стала, що мало де й було таких.

Коли він увидів, що ся стало, то сам не знав, що робити.а вони так моляться коло нього, бо думають, що він святий. Бо вмили водою з його ніг дівчину, та й дівчина стала здорова. А він говорить до них:

— Жінки, жінки, ви не знаєте, хто я такий. Я розбійник. У мене є одинадцять товаришів. Я прийшов забрати від вас ключі, пустити сюди своїх товаришів і вас усіх тут побити.

Але вони не слухали того.

— Як ти таке говориш? — казали вони. — ми дівчину обмили водою, що ти мив ноги, та й дівчина здорова стала.

А він вийняв меч та й каже:

— Я вам мав цим мечем голови стяти.

Вони не вірили. Вийшли д’брамі, а там його одинадцять товаришів стоять. Всі сестри увиділи їх. А він сказав їм:

— Розійдіться звідси всі до одного, бо я вам більше не товариш. Я зостаюся у цих женщин слугою.

Та й він зі свого меча зробив хрест і поставив на ту браму. І так він і нись у них слугою.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

19 (1781). Розбійник і сестри милосердя. СУС — . 1 липня 1988 р. Тереняк Данило Васильович (1911). Львівська область, Турківський район, село Либохора