Українські народні казки

Розумна невістка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі чоловік у нашому селі на ймення Семен. І був у нього син, а звали його Іваном. Якось він, виряджаючи сина в Тернівку на базар з овечими шкурами, наказує:

— Продай ці шкури, але так, щоб і гроші вторгував, і шкури назад привіз.

Запряг коней Іван та й поїхав на базар, а базар в Тернівці великий. Торгує, але хто ж тобі гроші дасть, а шкури не забере? Отож повернувся він додому, не виконавши наказу свого батька.

— Ніхто не хоче гроші давати і шкури не брати.

— Нічого, спробуєш ще завтра, — мовив батько.

Рано-вранці пішов хлопець удруге на базар. І знову ніхто так не хоче купувати. Вертається, голову звісивши. А батько знову завтра та завтра. Може, й пощастить.

Пішов Іван знову та все шкури не продав. Іде додому та й думає: «Батько, мабуть, битиме мене. Подамся я світ за очі». З цими думками дійшов до мосту та й перегнувся через поручні. А там біля річки на кладці, дівчина білизну полоскала. Побачила вона хлопці та й питає:

— Чого зажурився?

— Як же мені не журитися? Батько загадав мені зробити неможливу річ.

Та й розповів про все дівчині.

— Оце й усе? Чого ж тут журитися? Дай-но мені ту шкуру овечу.

Прополоскала її дівчина, постригла, а шкуру повертає і гроші за вовну

дає. Повернувся хлопець додому та й давай розповідати батькові. Батько здивувався.

— Розумна дівчина, — сказав батько, — може, й посватаєш таку.

Хлопець не відмовився. Пішов запросити її в гості. Дівчина подякувала, та прийти пообіцяла в неділю.

Настав довгожданий день, батько й син гостинно зустріли свою гостю. Посиділи, погомоніли. Батько й каже Іванові:

— Кращої дружини не знайдеш.

Незабаром Іван посватав дівчину і весілля справили. Живуть у злагоді, та й Семен біля них. А Семен був на всі руки майстер, будував будинки. Де не глянь у селі, скрізь його руки майстрували. Збудував для дітей найкращий в селі на той час будинок. І діточок молоді мали троє.

Давно це діялось, коли у селі ще пан заможний жив. Побачив пан будинок і собі захотів, щоб ще кращий був. Запросив до себе майстра з його сином.

Збудували гарний будинок, але розраховуватись пан не хотів. Надумав він, що уб’є майстрів вранці.

Один із слуг дізнався про це і повідомив Семена та його сина. А Семен, розумний чоловік, мовить до пана:

— Вранці я ще оздоблю будинок, та от треба, щоб вам моя невістка притулок дала, він у скрині.

Пан сам поїхав, бо не знав, що то за інструмент такий, притулок. Приїхав пан до Семенової невістки, переказує все слово в слово, як майстер велів.

А невістка-розумниця все зрозуміла, що батькові і чоловікові небезпека загрожує, треба їх рятувати. Підвела вона пана до скрині та й каже:

— Допоможіть-но, ваша величність, бо я не дістану, скриня глибока.

Нахилився пан, а жінка його за ноги та й перекинула в скриню. Замкнула і каже:

— Будеш, пане, тут сидіти, доти, доки мій чоловік із свекром не повернуться живі й здорові.

Бачить пан, що нічого не вдієш. Попросив у жінки папір і перо, написав послання, щоб випустили майстра з сином.

Повернулися батько з сином додому, а батько й каже Іванові:

— Така розумна дружина, як твоя, заслуговує на ще кращий палац, ніж панський.

Взялися вони до роботи, побудували палац казкової краси. Стали в ньому жити-поживати і добра наживати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

17 (5076). Розумна невістка. СУС — 1415*. Записано 2008 року.
Оповідач: Стефанчук Ганна Юхимівна (1921 року народження), село Осітна, Христинівський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.