Розумний наймит

Українська народна казка Поділля

Жили в одному селі чоловік і жінка. Мали вони поле. Треба було їм помочі. Пішов чоловік на базар наймита шукати. Побачив хлопця молодого і питає:

— Може б ти до мене найнявся робити?

Той погодився. Тільки каже, що він перед обідом час ґедзкається.

— Ґедзкайся.

Привів чоловік хлопця додому, погодував, переночували, а рано пішли в поле орати. Як під обід прийшло, каже хлопець:

— Дядьку, я буду ґедзкатися.

Прибіг додому до дядька. А до жінки дядька ходив піп. Як побачили його, не зрозуміли, куди ж це сховатися? Жінка каже:

— Лізьте, батюшко, на гору в солом’яник.

Виліз піп, сховався. Хлопець каже до жінки:

— Казали дядько, що у солом’янику є ручки, бо прядиво поламалось, треба зробити.

— Сину, — я сама візьму, — каже жінка.

— Та ви старі, я скоріше.

Вискочив на гору. До солом’яника, а там піп сидить. Піп вискочив. Хлопець кричить:

— Тітко, чортяка!

На другий день знов чоловік з хлопцем ідуть орати. А під обід хлопець знов каже:

— Буду ґедзкатися.

І погнався в село. А батюшка знов у жінки.

— Де ж сховатися? —злякався.

— Лізьте, батюшко, між овечки.

Заліз, а хлопець прибіг і каже:

— Тітко, казав дядько, щоб овечок напоїти.

— Я сама.

— Ви нездужаєте. Я піду.

Знов налякав попа і той втік. На третій день пішли знов чоловік з наймитом орати. А піп з жінкою радяться, що ж робити, цей хлопець «щось знає» — «чародій».

Рішили так: піп піде орати на своє поле, а жінка принесе йому їсти.

Надходить обід. Наймит і каже:

— Скиньте, дядьку, спідні білі штани, перев’яжіть бикові шию, бо не дооремо. (А в пана були бики перісті, а в чоловіка чорні). Жінка несе їсти, шукає перістих биків. Але коли підійшла ближче, бачить, що це чоловік з наймитом.

Сховала в одній борозні м’ясо, в другій — горілку, в третій — сир з сметаною. Прийшла до орачів та й каже:

— Ой, чоловіче, я слаба була, нічого не зготувала. Їжте один борщ.

А хлопець побіг ґедзкатись. Знайшов в борозні м’ясо, кричить:

— Дядьку, м’ясо!

Знайшов сир із сметаною, а потім горілку. Приніс все те. А жінка каже:

— Диви який, і де він все це взяв? Ну раз так, то може покличте і батюшку, нехай пообідає разом.

— Добре, каже наймит, — я покличу.

Прибіг до батюшки і каже:

— Батюшко, казали дядько, що вам голову відрубають.

Прибіг до хазяїна і каже:

— Казали батюшка, щоб ви взяли сокиру і помогли стенвагу поправити.

Чоловік взяв сокиру і йде. Піп як побачив і навтьоки. Жінка питає:

— Чого батюшка тікає?

— Бо казали дядько, як не дожене батюшку, то вас зарубає.

Жінка і собі давай тікати. Вернувся чоловік, питає наймита:

— Чого вона побігла?

— Бо ваша хата горить.

Чоловік за жінкою, а та ще скоріше. Вскочила у річку, мало не втопилася. А чоловік прибіг у село, дивиться, хата на місці.

А наймит тим часом позабирав воли хазяїнові і попові, попродав, набрав грошей і зажив багато.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

78 (6032). Розумний наймит. СУС —. Записала Семенюк Зоя Степанівна 2008 року. Мотозюк Степан Павлович (1922). Хмельницька область, Красилівський район, Попівці