Розуму на базарі не купиш
Українська народна казка Кіровоградщини
В одному лісі була школа. Учителювала там поважна сова. Багато звірят ходило туди. Дружними були лісові учні. Близнюки-зайці завжди старанно і вчасно виконували домашні завдання. Їжачок допомагав вовчику вчити табличку додавання і віднімання. Ведмедик, хоч йому і важко давалося навчання, з усіх сил старався, аж язика витягав, коли виводив букви.
Старостою в класі була білочка, яка допомагала вчительці розставляти лічильний матеріал на дошці, змінювати склади, витирати написане.
У цьому класі була ще одна учениця — ледача лисичка, яка не хотіла вчитися. Вона завжди говорила, що має багато грошей, і якщо захоче, то все може купити.
Наприкінці навчального року вчителька-сова попередила учнів, що вони будуть здавати екзамени. А щоб успішно їх здати, треба добре підготуватися. Всі звірята вирішили, що краще готуватися разом. Не було серед них тільки лисички. Ще зранку вона побігла на базар по розум. Довго ходила між рядами й розпитувала, чи ніхто розум не продає. Але такого товару не було.
Поверталася вона додому пізно ввечері. Ішла й гірко плакала:
— Що мені тепер робити? Як я здам іспит, якщо розуму не купила?
Втомившись, сіла руденька на пеньок і замислилась. Зрозуміла вона, що не можна купити друзів і розум.