Українські народні казки

Рукавичка

Українська народна казка про тварин

РУКАВИЧКА — Українська Народна Казка Про Тварин
РУКАВИЧКА — Українська Народна Казка Про Тварин

Був собі дід та загубив рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й сидить.

А це скаче жабка та й каже: «Хто, хто у цій рукавичці?» — «Мишка-скряботушка. А ти хто?» — «Жабка-скрекотушка. Пусти і мене». — «Іди».

От біжить зайчик та й каже: «Хто, хто у цій рукавичці?» — «Мишка-скряботушка й жабка-скрекотушка. А ти хто?» — «Зайчик-лапанчик. Пустіть і мене». — «Іди».

Коли це біжить лисичка: «Хто, хто у цій рукавичці?» — «Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка і зайчик-лапанчик. А ти хто?» — «Лисичка-сестричка. Пустіть і мене». — «Іди».

От вони сидять. Біжить вовчик і питає: «Хто, хто у цій рукавичці?» — «Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик та лисичка-сестричка. А ти хто?» — «Вовчик-братик. Пустіть і мене». — «Іди».

Коли йде ведмідь, гуде і питається: «Хто, хто в цій рукавичці?» — «Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка і вовчик-братик. А ти хто?» — «Ведмідь-набрідь. Пустіть і мене в рукавичку». — «Іди». От і той уліз.

Біжить кабан: «Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці?» — «Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик і ведмідь-набрідь. А ти хто?» — «Кабан-неклан. Пустіть в рукавичку і мене». — «Іди». От і той уліз, та й сидять. 1

Коли це іде стрілець. Бачить, що рукавичка ворушиться. Він як стрельне — аж там от скільки шкур!

Походження та примітки

Рукавичка. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 282. Зап. Панас Мирний у м. Миргороді Полтавської губ. Час запису не зазначений. Народные южнорусские сказки. Издал И. Рудченко, вып. 1, К., 1869; вып. 2, 1870., II, стор. 1—2. Паралелі: Харьковский сборник. Литературно-научное приложение к «Харьковскому календарю», вып. 1—12, Харьков, 1887—1898., вып. 12, 1898, стор. 100; Грінченко. 1907, стор. 5—7; Молода Україна. Часопис для дітей старшого й меншого віку. К., 1908—1914., 1909, № 2, стор. 27—29; Українські народні казки, легенди, оповідання і речитативні вірші для дітей. Підібрали і впорядкували М. В. Нагорний, М. Ф. Ісірович, Г. С. Сухобрус, Л. К. Данилюк, К., 1939., стор. 164—165; Афанасьєв, стор. 125—127; Сборник великорусских сказок архива Русского географического общества. Издал А. М. Смирнов, вып. 1, 2, Пг., 1917., стор. 411; Северные сказки. Сборник Н. Е. Ончукова, СПб., 1909., стор. 324—325, 487; Указатель сюжетов. [Составил В. Я. Пропп]. — Народные русские сказки А. Н. Афанасьева. В трех томах, т. 3, М., 1958., стор. 463—464; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240. стор. 184; Казкі пра жывёл і чарадзейныя казкі. Складальнік К. П. Кабашнікаў, Мінск, 1971., стор. 260—266

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Рукавичка

Українська народна казка про тварин

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:

— Тут я буду жити!

Коли це жаба плигає та й питає:

— А хто, хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка. А ти хто?

— Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!

— Іди!

От уже їх двоє. Аж біжить зайчик, прибіг до рукавички та й питає:

— А хто, хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?

— А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!

— Іди!

От уже їх троє. Коли це біжить лисичка та до рукавички:

— А хто, хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?

— А я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!

— Та йди!

Ото вже їх четверо сидить. Аж суне вовчик та й собі до рукавички, питається:

— А хто, хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?

— Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!

— Та вже йди!

Уліз і той, — уже їх п’ятеро. Де не взявся — біжить кабан:

— Хро-хро-хро! А хто, хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка та вовчик-братик. А ти хто?

— Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене!

— Оце лихо! Хто не набреде, та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?

— Та вже влізу, — пустіть!

— Та що вже з тобою робити, — йди!

Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь та й собі до рукавички, реве й питається:

— А хто, хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?

— Р-р-р! Як вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!

— Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?

— Та якось будемо.

— Та вже йди, тільки скраєчку.

Уліз і ведмідь — семеро стало, та так же тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.

Коли це дід оглядівся, — нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла, бігла, бачить — лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді: «Гав-гав-гав!»

Звірі як злякаються, як вирвуться з рукавички, — так усі й порозбігалися лісом. Прийшов дід та й забрав рукавичку.

Походження та примітки

Українські народні казки про тварин. — К.: Україна, 2004. — 192 с: іл.

Художник ілюстрацій К. Шалварова

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

122 (6523). Рукавичка. СУС 283В*. Записано 2009 року. Панасюк Галина Омелянівна (1947). Вінницька область, Калинівський район, Павлівка

Рукавичка

Українська народна казка Полтавщини

Жив собі один чоловік. Пішов він раз взимку в ліс по дрова. Коли ж ішов додому, то загубив рукавичку. Не помітив та й пішов собі далі.

Коли це біжить мишка-шкряботушка.

— О, яка гарна рукавичка, — каже, — буду тут жити!

Влізла, та й сидить. Коли це скаче жабка-скрекотушка. Побачила вона рукавичку та й каже:

— Хто, хто в рукавичці живе?

— Я, — відповіла мишка-шкряботушка, — а ти хто?

— А я — жабка-скрекотушка. Пусти мене до себе.

— Ну добре, залазь.

Коли це біжить зайчик-побігайчик.

— Хто, хто в рукавичці живе? — питає.

— Мишка-шкряботушка і жабка-скрекотушка.

— Візьміть і мене, — каже зайчик.

— Залазь.

Стали вони жити втрьох. Коли це біжить лисичка-сестричка.

— Хто, хто в рукавичці живе? — каже.

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик.

— Візьміть і мене, — каже лисичка.

Стали вони жити вчотирьох. Коли це біжить вовчик-братик.

— Хто, хто в рукавичці живе? — питає.

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка.

— Пустіть і мене.

— Та тісно вже, нікуди, — відповідають.

— Ну, будь ласка.

— Добре, залазь.

Вліз вовчик, а рукавичка трохи не лопнула. Коли це іде ведмідь-набрід.

— Хто, хто в рукавичці живе? — питає.

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик.

— Візьміть і мене, — каже ведмідь.

— Та нікуди, і так тісно.

Та ведмідь таки почав лізти в рукавичку. Тріщить вона!

А чоловік тим часом, вийшовши з лісу, згадав, що загубив рукавичку і послав собаку її шукати. Ось біжить він, біжить, бачить, ведмідь лізе в рукавичку.

Загавкав собака, порозбігались мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик і ведмідь-набрід хто куди.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

35 (4618). Рукавичка. СУС 283В*. Записала Головня Марина (10 клас) 2008 року. Федорченко Єлизавета Іванівна (1939). Полтавська область, Лохвицький район, Безсали

Рукавичка

Українська народна казка Полтавщини

Був собі дід та загубив одного разу рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й сидить. А це скаче жаба та й каже:

— Хто, хто живе в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка! А ти хто?

— Жабка-скрекотушка. Пусти і мене. Будемо вдвох жити.

От біжить Зайчик та й каже:

— Хто, хто у цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка і жабка-скрекотушка. А ти хто?

— Зайчик-пострибайчик. Пустіть і мене.

— Іди. Будемо втрьох жити.

Коли це біжить лисичка.

— Хто, хто у цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-пострибайчик. А ти хто?

— Лисичка-сестричка. Пустіть і мене.

— Іди. Будемо вчотирьох жити.

От вони сидять. Коли це біжить вовчик і питає:

— Хто, хто у цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-пострибайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?

— Вовчик-братик. Пустіть і мене.

— Іди. Будемо вп’ятьох жити.

Коли це іде ведмідь і питається:

— Хто, хто у цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-пострибайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик. А ти хто?

— Ведмідь-набрід. Пустіть і мене в рукавичку.

— Іди. Але у нас тісно.

— Нічого.

От і той заліз та й сидять. Коли це іде стрілець, бачить, що рукавичка ворушиться. Він як стрельне, аж там он скільки шкур.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

60 (4964). Рукавичка. СУС 283В*. Записала Непійко Галина 2008 року. Непійко Олена Володимирівна (1964). Полтавська область, Чутівський район, Нова Кочубеївка

Рукавичка

Українська народна казка Полтавщини

Ішов дід лісом та й загубив рукавичку, а за ним бігла собачка Жучка.

Лежить на дорозі рукавичка. Аж ось біжить мишка-норушка та й заховалася в рукавичку.

— Тут я буду жити!

Коли це плигає жабка та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-норушка. А ти хто?

— Жабка-скрекотушка. Пусти й мене.

— Заходь.

От їх уже двоє. Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?

— Зайчик-побігайчик. Пустіть і мене.

— Заходь.

Ось їх уже троє. Коли біжить лисичка та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик. А ти хто?

—Лисичка-сестричка. Пустіть і мене.

— Заходь.

Вже їх четверо стало. Ось суне до рукавички і вовчисько та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?

—А я вовчик-братик. Пустіть і мене.

— Заходь.

Ось їх уже стало п’ятеро. Та ось де не візьмись біжить кабан-іклан.

— А хто-хто в цій рукавичці живе? — питає.

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка і вовчик-братик. А ти хто?

—Хрю-хрю-хрю! А я кабан-іклан. Пустіть і мене.

— Та нас і так багато. Ти сюди не влізеш.

— Та вже якось залізу, тільки пустіть.

— Та вже залазь.

Уліз і той, стало їх шестеро. Аж тріщить рукавичка. Коли це суне до рукавички ведмідь. Реве та й питається:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?

—А я ведмідь-набрід. Пустіть і мене.

— Та нас так багато. Ти сюди вже не влізеш.

— Та я скраєчку.

— Та вже залазь.

Семеро їх вже стало в рукавичці. Ось-ось трісне рукавичка.

А дід тим часом оглянувся і помітив, що загубив рукавичку. Вернувся назад і почав шукати. Собачка бігла попереду, побачила рукавичку і почала гавкати. Звірі злякалися, вискочили і порозбігалися. А дід забрав рукавицю і пішов додому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

79 (4972). Рукавичка. СУС 283В*. Записала Володькіна В. В. 2008 року. Бугай Раїса Степанівна (1941). Полтавська область, Машівський район, Кошманівка

Рукавичка

Українська народна казка Поділля

Єдногу разу пішов дідуньо в ліс за патичками і загубив рукавичку. Вот біжит мишка, влізла в ту рукавичку і сидит субі.

Гаш тут скаче жабка і питає:

— А хто, хто в рукавичці живе?

— Я мишка-шкрабатушка. А ти хто?

— А я жабка-шкрекотушка. Пусти і мене.

— Іди.

Тут біжит зайчик і каже:

— А хто, хто в рукавичці живе?

— Мишка-шкрабатушка, жабка-шкрекотушка. А ти хто?

— А я зайчик-пубігайчик. Пустіть і мене.

— Ну заходь.

Тут біжит лисичка. Та й питає:

— А хто, хто в рукавичці живе?

— Мишка-шкрабатушка, жабка-шкрекотушка, зайчик-пубігайчик. А ти хто?

— А я лисичка-сестричка. Пустіть і мене.

— Ну заходь.

Вот сидять вуни, гаш тут йде вовчик. Та й питає:

— А хто, хто в рукавичці живе?

— Мишка-шкрабатушка, жабка-шкрекотушка, зайчик-пубігайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?

— А я вовчік-братик. Пустіть і мене.

— Заходь.

Сидять вони, сидять, гаш тут йде-гуде ведмедик.

— А хто, хто в рукавичці живе? — питає.

— Мишка-шкрабатушка, жабка-шкрекотушка, зайчик-пубігайчик, лисичка-сестричка, вовчік-братик. А ти хто?

— А я ведмідь-убрідь. Пустіть і мене.

— Заходь.

Вот сидять вони, сидять, гаш тут біжить кабан.

— Хро-хро-хро! Хто, хто в рукавичці живе? — питає.

— Мишка-шкрабатушка, жабка-шкрекотушка, зайчик-пубігайчик, лисичка-сестричка, вовчік-братик, ведмідь-убрідь. А ти хто?

— А я кабан-іклан. Пустіть і мене.

— Заходь.

Вот сидять вони, сидять всі разом, в рукавичці гріються. Коли чуют, субачка гавкаї. Тий злякалися і пурузбігалися в ліс, бу думали, шо то охотники йдут. А то дід вернувся в ліс, бу загубив рукавичку, а субачку взяв за собою, щоб йому пумугала шукати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

162 (7873). Рукавичка. СУС 283В*. Записав Багазій Ярослав 2010 року. Покорська Мидора Андріївна (1921). Хмельницька область, Волочиський район, Писарівка

Рукавичка

Українська народна казка Чернігівщини

Якось ішов дід лісом і загубив рукавичку. Бігла мишка, залізла в ту рукавичку і осталась там жить. Коли це стрибає жаба і каже:

— Хто, хто в рукавичці живе?

— Я мишка-норушка! А ти хто?

— А я жабка-скрекотушка. Пусти мене до себе.

І стали вони жити гуртом. Коли біжить зайчик. Побачив рукавичку і питає:

— Хто, хто в рукавичці живе?

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?

— А я зайчик-побігайчик! Пустіть мене до себе.

І стали вони жить гуртом. Коли це біжить лисичка:

— Хто, хто в рукавичці живе?

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик. А ти хто?

— А я лисичка-сестричка! Пустіть мене до себе.

І стали вони жить-поживать. Коли це біжить вовк:

— Хто, хто в рукавичці живе?

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?

— А я вовчик-братик! Пустіть мене до себе.

І стали вони жить-поживать. Коли це вилазить із кущів ведмідь:

— Хто, хто в рукавичці живе?

— Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик.

— А ти хто?

А ведмідь і каже:

— Я ведмідь-набрідь! Пустіть мене до себе.

Коли це і дід із собачкою вертається. Полякалися звірі та й порозбігалися.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

191 (4373). Рукавичка. СУС 283В*. Записано 8 січня 2008 року. Ярмак Єфросинія Савківна (1924). Чернігівська область, Ніжинський район, Черняхівка

Рукавичка

Українська народна казка Чернігівщини

Жили дід і баба. От баба й каже:

— Нема дров. Поїдь у ліс, нарубай та привези.

От дід сів на коняку і поїхав. По дорозі загубив рукавичку. От уже дров нарубав і назад їде. А тим часом біжить лісом мишка — шкряботушка побачила рукавичку та й питає:

— А хто, хто в теремочку живе?

А їй ніхто не відповів. Мишка шусть і в рукавичку заховалася. Та й назвала рукавичку Теремок. От біжить жабка-скрекотушка та й кричить:

— А хто, хто в теремочку живе?

— Я — мишка — шкряботушка.

— А я — жабка-скрекотушка. Пусти і мене.

— Залазь, будемо жити разом.

Залізла жабка в рукавичку. А тут біжить зайчик-побігайчик. Побачив рукавичку та й питає:

— А хто, хто в теремочку живе?

— Мишка — шкряботушка та жабка-скрекотушка. А ти хто?

— А я зайчик-побігайчик.

— Залазь, будемо утрьох жити.

Заліз зайчик туди. От біжить і лисичка.

— А хто, хто в теремочку живе?

— Мишка — шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик. А ти хто?

— А я лисичка-сестричка. Пустіть і мене.

Залізла в рукавичку і лисичка. А лісом біжить вовчик-братик та й гукає:

— А хто, хто в теремочку живе?

— Мишка — шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?

— А я вовчик-братик. Давайте разом жити.

Живуть вони усі разом. От іде кабан — іклан.

— А хто, хто в теремочку живе

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка і зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?

— А я кабан — іклан.

— Залазь, будемо разом жити.

От живуть всі разом. А тут біг лісом ведмідь, теж захотів з ними жити. Заліз у ту рукавичку, а вона розірвалася.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

68 (4495). Рукавичка. СУС 283В*. Записано 2008 року. Кисіль Олена Іванівна (1944). Чернігівська область, Корюківський район, Буда

Рукавичка

Українська народна казка Чернігівщини

Йшов дід лісом, а за ним бігла собака, да й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, залізла в тую рукавичку да й каже:

— Тут я буду жити.

Коли-то жаба скаче й питає:

— А хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка. А ти хто будеш?

— А я жаба. Впусти й мене!

— Ну йди!

От їх уже двоє. Коли-то біжить заєць, прибіг до рукавички и питає:

— А хто в цій рукавичці живе?

— Я мишка, а я жаба. А ти хто?

— А я заєць. Пустіть і мене!

— Йди.

От їх уже троє. Коли-то біжить лисиця та й до рукавиці:

— А хто-хто в цій рукавичці?

— Я мишка, я жаба, а я заєць. А ти хто?

— А я лисиця — сестриця. Пустіть і мене!

— Та йди уже!

От уже їх четверо сидить. Аж лізе вовк, та собі до рукавиці і питає:

— А хто, хто в цій рукавичці?

— Мишка, жабка, зайчик и лисичка. А ти ким будеш?

— Да я вовчок! Пустіть і мене!

— Да йди уже!

Уліз уже і той, уже їх п’ятеро. Аж де не взявся — біжить кабан.

— Хрю, хрю, хрю! А хто в цій рукавичці живе?

— Мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовчок. А ти ким будеш?

— Хрю, хрю, хрю! А я кабан-іклан. Пустите і мене!

— От горе! Хто не йде, то усе й у рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?

— Да уже якось улізу, пустіть!

— Да уже йди, тільки скраю.

Уліз і той, стало їх шестеро. Да уже так тісно, що рукавичка от-от розірветься.

Коли це дід подивився — нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собака спереду побігла. Бігла, бігла, бачить — лежить рукавичка і рухається. Собака тоді:

— Гав, гав, гав!

Усі як злякалися, як вибігли з рукавички, — так усі й розбіглися лісом. Прийшов дід да й забрав рукавичку.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

92 (4533). Рукавичка. СУС 283В*. Записала Малоїд Світлана 2008 року. Малоїд Ганна Семенівна (1940). Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, Грем’яч

Дивіться також

Рукавичка — 1980