Українські народні казки

Самогон

Українська народна казка Буковини

Їден дід вигнав повний бідон самогону і закопав той бідон під яблінкою. А сусід виглядав з-за свої хати, побачив то і доніс у міліцію. І точно сказав, під якою яблінкою закопано. Але в того діда був родич, син його сестри, який працював у районній міліції. І почув той родич, що сусід доніс на діда. Увечері того ж дня приїхав він у село, зайшов до діда та й каже:

— Вуйку, викопайте з-під яблінки самогон і переховайте, бо завтра приїдуть з міліції шукати.

А вуйко йому:

— Що ти таке дурне говориш? Ніякого самогону в мене нема.

— Вуйку, я сам чув сьогодні в міліції, як ваш сусід Тонофій доносив на вас і точно сказав, під якою яблінкою ви закопали бідон.

— То спасибі тобі, синку, — каже дід. — Я переховаю.

Той пішов, а дід викопав уночі бідон, горілку перелляв у різний інший посуд і заховав в іншому місці. А в бідон налляв води з керниці і закопав під яблінкою, там, де він був.

На ранок приїхали на «бобику» міліціонери.

— Добрий день, діду!

— Добрий день.

— Ви самогон гоните?

— Нє.

— А що буде, як ми найдем?

— Шукайте.

А вони не шукають, лиш під ту яблінку йдуть. У них з собою й розкаль був. Раз-два, і витягли бідон з ями.

— Ну, що ви скажете, діду?

— Нічого не скажу.

— Сідайте в машину, поїдем у міліцію.

І повезли діда з бідоном у міліцію. Приїхали туди, почали писати протокол. А їден міліціонер каже:

— Треба попробувати, який у діда самогон. Відкрив той бідон, зачерпнув трохи, випив та й каже:

— Слухайте, та це не горівка, це вода.

— Не може бути, — сказав другий і теж зачерпнув та випив.

І сказав, що таки вода. І всі міліціонери, що там були, покуштували тої води. Аж тут заходить майор, начальник міліції.

— Товаришу майор, — кажуть йому, — у діда в бідоні не горілка, а вода.

— Дєд, зачем ти етой води в бідон наліл? А дід йому:

— То було так. Як померла рік тому моя стара, то бабки її мертве тіло обмили, а воду зілляли в бідон і сказали бідон закопати. А через три роки полляти тою водою дерева в саду, то будуть добре родити.

Міліціонери зачали плюватися, а майор зачав сварити діда, що гидоту в міліцію привіз. А дід їм каже:

— Чого ви на мене кричите? Я ж вам не казав, щоб ви сюди везли мій бідон і пили цю воду.

Витягнув дід свій бідон надвір, вилляв воду, взяв порожній бідон на плече та пішов на автобусну станцію.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Сербичани, Сокирянського району, Чернівецької області
27 січня 1979 року
Оповідач: Марко Николай Петрович (1925)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.