Українські народні казки

Самсон

Українська народна казка Бойківщини

Був такий чоловік Самсон. Він був моцний на цілий світ і мав силу в волоссі. І мав коханку. А вона його ніби дуже любила. І питає його:

— Ти дуже велику силу маєш. Повідж мені, в чім твоя сила?

А він каже, що в волоссі.

—...Якби мене, — каже, — обстричи, я вже зовсім не мав би сили.

А вона мала чоловіка-поляка, і повіла чоловікови:

—...Коби його обстричи, то він зовсім не буде мати сили.

Чоловік її тото вчув і повів ворогам Самсона. Прийшов другим разом до коханки та ліг спати. Він спав, а вони ’го обстригли. Та й очі йому вибрали, щоби не видів.

Не має він вже сили і сліпий. Та й що буде робити? Цапки лазить по землі.

А потому якась жінка надійшла. А він лазив та й молився. Каже вона:

— Самсоне, іди цапки. Там буде такий дім великий. І буде камінь коло кута того дому. Смотри той камінь і би-с його підняв. А під тим каменем буде болото. Би-с тим болотом очі помазав.

Найшов він той камінь, посмотрив, підняв його, помазав тим болотом очі і відразу провидів. А волосся на його голові вже зачало підростати, і зачав він знову робитися такий моцний, як був.

А в тім домі були його вороги, що волосся йому стригли. І їх там було доста, і був там якийсь баль. Там пили, гуляли й співали. А той дім був на камінних стовпах. Самсон підійшов під той дім. І думав собі так: «Я тепер моцний. Але вони знають, в чім моя сила, і знов мене можуть обстричи».

А Самсон найбільше виступав проти поляків, та як той Добош. І поляки були на него злосні та й очі йому вибрали.

Підійшов Самсон під той дім, де пили й гуляли тоти поляки. Хотів він їм заплатити за свої очі та й за все. Узявся за той стовп і потряс тим домом. Та й то ся завалило. І Самсона там завалило, і всіх ворогів побило.

А Самсон відбирав гроші від тих польських панів і давав бідним. І за те польські пани його не любили.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Ямельниця, Сколівського району, Львівської області
21 грудня 1990 року
Оповідач: Янів Розалія Михайлівна (1902)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Самсон

Українська народна казка Закарпаття

Мова йде про Самсона, котрий був дуже сильний. Май сильний був. І був такий город, а в тім городі було три тисячі народу. А на середині великий стовб, котрий держав весь город. І прийшов Самсон у той город. А там неподобство творилося, діла нечесні робилися. А він був проти того. Він бив їх, і ніхто не міг його вбити, бо дуже сильний був.

Так войовав він з ними, а вони підвели йому одну дівчину, щоби напоїла його й випитала: що він такий сильний? Прийшла та дівчина, напоїла Самсона. А як Самсон маленько випив, поклав голову на її білі коліна. Вона ще наливає мало. Випив він далі й далі, а вона звідає:

— Слухай, Самсоне, чого ти такий сильний, що тебе не можна звойовати?

— А-а-а, маю я два волоси. Якби хто ті волоси вимкнув, то я би був такий, як і всі, простий чоловік.

— Ану, Самсоне, ще випийме.

Випили ще і Самсон захарчав. А тота зграя, що за ним хитрила, вискочила. І пристригли йому весь волос на голові. І схопили його, бо вже він не бірує. Не вбили його, а очі йому викопали, і він пішов по полю. Ходить по полю голоден, коріння гризе. До чого він дійшов через дурне балакання! До чого горівка веде! Він міг нікого не боятися — горівка його підвела.

Чує він, щось гучить-гучить у полю, і він на той гук пішов. А там млин меле. Коли вітер віє, млин меле, а як не віє вітер, то він не меле. Він прийшов до того мельника.

— Слухайте, — каже, — дайте мені їсти, і я буду то памаленьку крутити. А то буде молоти.

О-о-о, то для мельника добре.

А в нього волос підростає, і він сили набирає. Помалу крутить-крутить, крутить-крутить — млин меле.

А волос у нього все підростає, і крутить він, і тото меле, і не добув він у мельника до року. Волос виріс, і він уже зачав так крутити, що іскри летять.

Мельник каже:

— Чоловічку, лиши млин, бо розірветься.

— Я тоді лишу, як ня поведете під той город.

А в мельника був хлопець, і веде він діда. Повів під той город, де йому очі викопали. Прийшов він там і каже тому хлопцеви:

— Синок, утікай!

Каже хлопцеви мудро, аби втік. І хлопець утік, а Самсон довго молився. Він би не пропав, айбо не міг він жити без очей, і сказав він так:

— Со нечестивими хай пропаду сам.

І бух собою! І повалив той стовп, що весь город тримав. І все завалилося. Пропало три тисячі на раз. І він пропав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області
1 серпня 2002 року
Оповідач: Юрик Дмитро Іванович (1911 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.