Свинка

Українська народна казка Поділля

Жили чоловік і жінка. Не мали дітей, але ходило поросятко по хаті. От чоловік і каже:

— Якби нам дитина така, як ця свинка.

Завагітніла жінка і породила поросятко. Виросла свинка, було їй вже шістнадцять років.

Настали жнива. Батько каже:

— От якби наша Федора та була така, як людські діти, то помогла б нам.

А Федора каже:

— То купіть мені серпа, і я піду в поле жати.

Батько зрадів, пішов купив серпа. Йдуть у поле, за ними свинка біжить.

Пішла Федора під копу, скинула шкуру з себе, перетворилась на гарну дівчину. Коли стала жати, вижала все жито.

А сусідський парубок те бачив та й каже до батьків:

— Буду сватати Федору.

Вони перечили, мовляв, нащо тобі свинка.

— Буду сватати і все.

Засватав. Вона на ніч скидала шкуру, а вдень ходила, як свинка.

Але на печі була стара баба, бачила, де Федора поклала шкуру. Злізла з печі, хотіла спалити шкуру, а та шкура залізла на бабу і баба стала свинею. Ще рік жила свинею, а далі шкура відпустила її.

А жінка Федора жила остаток свого життя щасливо. От таке-то диво.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

76 (6030). Свинка. СУС — 402А**. Записала Семенюк Зоя Степанівна 2008 року. Мотозюк Степан Павлович (1922). Хмельницька область, Красилівський район, Попівці