Українські народні казки

Свиня і кібець

Українська народна казка про тварин

Свиня восени забрела в ліс. Там вона натрапила на жолуді і почала трощикувать. Налопалась по саме нікуди, іще б жерла, та вже в пельку не лізло. Вона тоді звалилась на бік і заснула там же під дубом. Як тіко виспалась, піднялась і звичайно знечев’я почала рилом пахать землю біля дуба, попідривала всі корінці. На дубі на ту пору сидів кібець. Побачивши невчтивість свині, сказав їй: «Безтолкова ти твар, що ти робиш, навіщо ти псуєш корінці дуба? Він же може захиріть і засохне». — «А що мені до того? Нехай сохне, ніже я не жалію; мені нужні тіко жолуді, бо од них я жирію». — «Дурна ти скотина, недарма тебе свинею величають. Ти роззуй очі, підніми вгору пику і побачиш, що жолуді на дубі ростуть. Як він засохне, так і жолудів тобі не буде. Пам’ятай, що дуб тебе годує, а не ти його. Ти того й не тямиш, що без дуба ти з голоду зохлянеш».

Свиня засоромилась, потинялась додому.

Походження та примітки

Свиня і кібець. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. П. Тарасевський в м. Шебекіно Бєлгородського пов. Курської губ. Час запису не зазначений. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 312.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.