Українські народні казки

Свята неділя

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Не за горами високими, не за морями глибокими, а в старій одній країні жили чоловік та дружина.

Рано вставало сонечко. Рано, разом з сонцем, прокидались і вони. Швиденько зварять куліш, нагодують худобу і гайда на город. Так і працювали з ранку до вечора. Ось одного разу чоловік каже дружині:

— Поїду я в степ траву косити.

А жінка відмовляє його:

— Не їдь сьогодні, поїдеш завтра. Сьогодні ж свята неділя.

— Яка різниця! Неділя чи понеділок? Худобу нічим годувати.

Запряг коней, сів на воза та й поїхав. Їде коло церкви, а там служба Божа правиться. Він скинув капелюха, перехрестився та й поїхав далі.

День був чудовий. Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіла трава і вилискувала на сонці. Долиною вилася річечка, мов синя стрічка на зеленій траві. В повітрі шугала весела пісня жайворонка.

Чоловік зупинився, і з задоволенням взявся до роботи. Накосив соковитої трави, скидав її на воза і поїхав додому. Їде та милується блакитним небом. Та раптом воно потемніло. Набігли чорні хмари, налетів вітер, підхопив траву і розкидав її по долині. Вдарив грім і на шляху з’явилась жінка. На ній був порваний одяг, на тілі — безліч ран, з яких текла кров. Чоловік зблід і запитав:

— Хто Ви? Хто з Вами це зробив?

Жінка підняла засмучені очі, подивилась на нього і промовила:

— Це ти зі мною таке вдіяв.

— Ні! Я цього не робив! Присягаюсь!

— Не присягайся. Це гріх. Ти не послухав свою дружину і вчинив зі мною таке, я — Свята неділя. А в неділю треба відпочивати, а не працювати.

Промовивши ці слова, жінка зникла. А чоловік з того часу в неділю нічого не робив і іншим забороняв.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Олійник Марія Леонтіївна, Дніпропетровська область, Новомосковський район, Новомосковськ
93 (7245). Свята неділя. СУС — . Записала Олійник Валентина.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.