☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Свята неділя
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Не за горами високими, не за морями глибокими, а в старій одній країні жили чоловік та дружина.

Рано вставало сонечко. Рано, разом з сонцем, прокидались і вони. Швиденько зварять куліш, нагодують худобу і гайда на город. Так і працювали з ранку до вечора. Ось одного разу чоловік каже дружині:

— Поїду я в степ траву косити.

А жінка відмовляє його:

— Не їдь сьогодні, поїдеш завтра. Сьогодні ж свята неділя.

— Яка різниця! Неділя чи понеділок? Худобу нічим годувати.

Запряг коней, сів на воза та й поїхав. Їде коло церкви, а там служба Божа правиться. Він скинув капелюха, перехрестився та й поїхав далі.

День був чудовий. Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіла трава і вилискувала на сонці. Долиною вилася річечка, мов синя стрічка на зеленій траві. В повітрі шугала весела пісня жайворонка.

Чоловік зупинився, і з задоволенням взявся до роботи. Накосив соковитої трави, скидав її на воза і поїхав додому. Їде та милується блакитним небом. Та раптом воно потемніло. Набігли чорні хмари, налетів вітер, підхопив траву і розкидав її по долині. Вдарив грім і на шляху з’явилась жінка. На ній був порваний одяг, на тілі — безліч ран, з яких текла кров. Чоловік зблід і запитав:

— Хто Ви? Хто з Вами це зробив?

Жінка підняла засмучені очі, подивилась на нього і промовила:

— Це ти зі мною таке вдіяв.

— Ні! Я цього не робив! Присягаюсь!

— Не присягайся. Це гріх. Ти не послухав свою дружину і вчинив зі мною таке, я — Свята неділя. А в неділю треба відпочивати, а не працювати.

Промовивши ці слова, жінка зникла. А чоловік з того часу в неділю нічого не робив і іншим забороняв.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

93 (7245). Свята неділя. СУС —. Записала Олійник Валентина. Олійник Марія Леонтіївна. Дніпропетровська область, Новомосковський район, Новомосковськ

Свята Неділя
Українська народна казка Кіровоградщини

Пливли морем на кораблі моряки. Раптом здалеку вони побачили дивне сяйво. Чоловіки дуже зацікавились ним, але підпливати ближче не наважувались. Капітан корабля оголосив, що тому, хто дізнається, що то за сяйво, він дасть відпустку на місяць. І один сміливець все ж таки знайшовся. Він поплив до сяйва на лодці.

Коли моряк наблизився до сяйва, то побачив у ньому жінку, яка стояла на воді. Вона була одягнена у білому вбранні, але одяг на ній був дуже подраний, на тілі рясніли рани, а з деяких текла кров. Жінка здавалась зажуреною і нещасною. Побачивши біля себе чоловіка, вона промовила до нього:

— Не бійся мене. Я Свята Неділя. Бачиш, що зі мною зробили люди. Подивись, яка я порубана, порізана, побита. Бо в неділю люди все роблять, рубають, і ріжуть, і перуть, і косять. Не можна в останній день тижня працювати. Але люди не дотримуються цього. І тому дуже мене понівечили. Перекажи всім людям моє прохання не працювати в неділю, а відпочивати.

— Та мені ж ніхто не повірить, коли я розкажу все, що бачив, — заперечив чоловік.

— А я напишу це на твоїй матросці своєю рукою.

Той погодився. I Неділя написала у нього на матросці своєю кров’ю прохання до людей.

Моряк повернувся на корабель. Усі побачили його закривавлену матроску. I він розповів про свою дивну зустріч.

Капітан, як і обіцяв, дав цьому морякові відпустку. Моряк ходив по місту і всім показував свою матроску, розповідаючи людям про Святу Неділю.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

52 (7935). Свята неділя. СУС —. Записала Півень Лілія 2011 року. Кравченко Єфросинія Яківна (1931). Кіровоградська область, Онуфріївський район, Омельник