Українські народні казки

Свічки

Українська народна казка Поділля

Раз прийшов чоловік до своєї куми в гості, десь під землею, аж у куми повнісінька хата свічок. Декотрі свічки тільки що почали горіти, а декотрі вже догорали.

— Що то за свічки? — питає чоловік у куми.

А вона каже:

— Кожен чоловік, який тільки є на світі, має тут свою свічку. Як він тільки родиться, свічка запалюється, як свічка гасне, він умирає.

— А де ж моя свічка? — питає чоловік.

Смерть показала йому на маленький недогарок. Чоловік почав просити, щоб вона йому прибільшила свічку.

— Чи пам’ятаєш, що ти мене взяв за куму за те, що я живу по правді? — сказала йому Смерть.

Недогарок погас, а чоловік зразу вмер.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

34 (6363). Свічки. СУС (332)1. Записано 2009 року.
Оповідач: Щербина Катерина Яківна (1927 року народження) місто Вінниця Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.