Українські народні казки

Серце

Українська народна казка Полтавщини

У однієї доброї, мудрої старенької запитали:

— Бабусю! Ти прожила таке важке життя, а душею залишилася молодшою за всіх нас. Чи є в тебе який-небудь секрет?

— Є, милі. Усе добре, що мені зробили, я записую у своєму серці, а все погане — на воді. Якби я робила навпаки, серце моє зараз було б усе в страшних рубцях, а так воно — рай духмяний.

Нам дано дві однаково дорогоцінні здатності: згадувати й забувати. Коли нам роблять добро, вдячність вимагає пам’ятати його, а коли роблять зло, любов спонукає забути його.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

229 (4936). Серце. СУС —. Записала Нерода Юлія 2008 року.
Оповідач: Страшко Ганна Остапівна (1921 року народження), Черевки, Миргородський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.