Українські народні казки

Сила любові

Українська народна казка Поділля

Колись жила вдова з дітьми. Було в неї два сини і донечка красуня Оленка. Але жив у цьому селі людожер лютий, і в тиждень по одній дівчині давали йому на поїдання. А як дівчат немає, то найменшого хлопця віддавали, бо старші йому не смакували, а якщо взагалі дітей немає він дорослих їв.

Ось і прийшла черга віддавати Оленку. Дівчинка дивилась крізь сльози на маму й думала про те, що вже скоро помре, але мала надію, що хлопець Олесь врятує. А з дитинства вони найкращі друзі були.

Прийшов час іти на поїдання людожерові, а Оленка й каже:

— Матусю, брати, хоч недовго я проживу, але передайте всім у селі, що людожер помре не від меча, не від іншої зброї, а від доброго серця і щирої любові.

Бачать вже, як до хати ворог наближається, а Оленка йому й каже:

— Можна мені дещо попросити?

— Так, проси, — прогримів людожер.

— Приведи мені Олеся, попрощатися, — хвилюючим голосом попрохала дівчинонька.

Ось і Олесь. Дівча сказало:

— Олесю, я завжди вважала, що ти мій найкращий друг, а коли я помру ти не плач, а щастя шукай, я буду з неба бачити і за тебе радіти.

Тут людожер відчув силу любові й випарувався в повітря. Так любов врятувала Оленку.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

28 (6357). Сила любові. СУС —. Записано 2009 року. Богомольна Галина Петрівна (1941). Вінницька область, Вінниця