Сила хліба

Українська народна казка Чернігівщини

Найнявся бідний чоловік до багатого пана на роботу. А в того пана стільки багатства: тисяча овець, мішки золота і всякого добра.

— Що ж я маю робити? — питає бідняк.

— Пастимеш моїх овець, — каже пан.

— А що ж я за це матиму?

— Як відпрацюєш рік і кожна вівця вціліє, то заробітком буде стільки овець, скільки зможеш перекинути через перелаз.

Погодився бідняк. А чого б і ні? Пан щодня йому давав по шматку хліба і цибулину.

Витримав пастух рік. Підійшов час розрахунку. П’явся, п’явся пастух, всі сили вкладав, а перекинув лише найменше ягнятко. Зажурився бідолашний, нічого не вдієш. Залишився з тією ж умовою ще на рік.

Одного разу гонить, як завжди, пастух свою отару до води, коли ж бачить, сидить сивий дідок на пні. Підійшов пастух та й ділиться своїм горем, а дідок йому каже:

— Ти, чоловіче, цибулину закопуй у землю, вона проростатиме. І в її молодих паростках тектиме сила молодості. З’їдай ці паростки, а на місці виростатимуть інші. А хліб їж відразу, він збереже і збільшить твої сили, бо в хлібі є сила людей, які його породили.

Послухався пастух старого. Підійшов рік до завершення. Сміється пан:

— Перекидай! — каже.

Як став пастух перекидати — всіх до єдиного ягняти перекинув.

— Ну, що ж?- мовить пан. — Слово — не вітер, не розвієш. Бути по-твоєму: забирай отару.

І зажив бідняк щасливо із своєю сім’єю, все життя прославляючи хліб та силу, яка є в ньому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

64 (4083). Сила хліба. СУС —. Записала Тітовченко О. П. 2008 року. Старовойт Григорій Петрович (1928). Чернігівська область, Коропський район, Покошичі