Сирітка
Українська народна казка Чернігівщини
Жили собі дві сім’ї. Через якийсь час одна сім’я померла. І там залишилась дівчинка, яку забрала друга сім’я. А в тій сім’ї теж була дівчинка.
І от мачуха незлюбила сирітку, все їй загадувала щось робити. Одного разу жінка каже чоловікові:
— Відвези це дівчисько в ліс до хатини Баби Яги.
Чоловік повіз дівчину до лісу, там вона пішла в хатину. Поприбирала все і Баба Яга її одягла, взула і дала намисто. А коли батько приїхав подивитися на дівчину і забрати її, Яга дала їй скриню з всякою всячиною.
От жінка відправила й свою доньку туди, а коли Баба Яга попросила води принести, то вона сказала:
— Сама принеси!
Коли батько приїхав по доньку, то Баба Яга дала йому сундук. Коли він приїхав додому і відкрив сундук, то там були лише кістки. Мати розсердилась і наказала чоловікові втопити дівчину. Привіз батько дівчину та й каже:
— Топити я тебе не буду, бо мені жаль. Ти йди собі, може де знайдеш хліба.
І вона пішла. Знайшла хатину змії і там теж поприбирала, все зробила. Приїхав чоловік забрати дитину, він навіть не впізнав дівчини. Вона була вже дорослою і на ній було багато золота. Мати й свою доньку відправила туди. Та змія покусала її на смерть.
За те, що мачухи донька не повернулася, то вона приказала відправити дівчину-сирітку до барлогу ведмедів. Дівчина прийшла і здружилася з маленьким ведмежатком, з яким ніхто не міг знайти спільної мови. Всі ведмеді почали її захищати і дуже полюбили. Батько приїхав забрати дівчину, а вона сказала:
— Нікуди я не піду, ображали мене, а тепер забираєте. Вже мені й тут добре.
І дівчинка залишилася з добрими ведмежатками.