Скрута
Українська народна казка Поділля
Жили собі на світі два брати. Старший, Степан, був багатий, а молодший, Гаврило — бідний. У багатого — бенкети та гулянки, а у бідного — повна хата дітей і ні крихти хліба. Вирішив Гаврило піти до Степана попросити мішок борошна. Взяв з собою дружину та й вирушив у дорогу. Шлях проходив через ліс. Коли ж йдуть, дивляться на пеньочку стоїть бабуся, зростом з лікоть, вся в лахмітті. Він і вигукнув до неї:
— Хто ти така і чого мерзнеш на вітрі?
А вона відповідає:
— Я твоя Скрута, тебе чекаю.
— Тоді сідай у мішок, понесу тебе.
Залізла стара у мішок, бідняк зав’язав його міцніше, закинув на плече і пішли вони далі.
В той день у Степана був бенкет. З’їхались гості з усіх усюд: і купці, і попи, і багаті пани. Сидять вони, вино попивають і всякою всячиною заїдають. Привітався молодший брат з дружиною та й просять:
— Дай, Степане, мішок хліба, немає чим діточок нагодувати. Осінь прийде — розрахуємось.
Виніс багач черству буханку, дав та й каже:
— Береш черству — віддаси дві свіжих, та ще й відпрацюєш у мене на ниві у жнива.
До столу брата з дружиною не покликав, нічим не пригостив. Образився молодший брат але нічого не вдієш. Так з тим і пішли назад додому. Довечеряли черствим хлібом, поклали дітей спати, аж Гаврило згадав про свій мішок. Сів, подумав та й вирішив:
— 3анесу я свою Скруту до лісу, залишу там, може краще жити стане.
Як вирішив так і зробив. Прийшов до лісу, поклав мішок на пеньок, тільки завернув іти додому — аж блись! щось у кущах. Нагнувся, подивився — кусок золота лежить. Взяв його і додому повернувся. Потім пішов до міста, продав там золото та й купив коня, корову, хліба зо три вози, одежину справив собі, жінці, дітям, та ще й грошей доволі залишилось.
Став він працювати, жити-поживати та лихі часи забувати. Прийшла удача до Гаврила, а Степан — багач дивиться та й заздрить:
— Був злидень, по чужих людях працював, а тепер господарство своє має. Чи не в мене що поцупив?
Не втерпів, прийшов до молодшого брата і питає:
— Як так сталося, що був ти найбіднішим у селі, а зараз справний господар?
Розповів йому Гаврило все про свою знахідку у лісі. Побіг Степан до лісу — від заздрощів не терпиться йому. Знайшов торбу з Скрутою, випустив її на волю і каже:
— Іди, Скруто, до мого молодшого брата, будеш у нього добре жити.
А Скрута викрутилась та й вискочила Степану на шию.
— Ні, твій брат мене в торбу сховав, а ти добрий, випустив на волю! Я від тебе тепер нікуди не піду!
Та й залишилась Скрута у старшого брата. Біднів він з кожним днем все більше, поки зовсім ні з чим не залишився.
А мораль цієї казки така: чи в бідності, чи в багатстві завжди потрібно залишатись людиною!