Скупий платить двічі
Українська народна казка Чернігівщини

Жив собі один бідний чоловік, котрого звали Миколою. Мав він лише стареньку хату, а в тій хатині повно дітей.

Одного разу пішов Микола з жінкою в ліс. Коли дивляться, а багач, в якого він даром цілий рік робив, веде з ярмарку корову. Жінка Миколина прошепотіла:

— Коли б нам таку корову. Було б дітям молоко.

— Цить, жінко, — відповідає Микола, — багач мені винен, то й корова буде

наша.

Залишив він жінку в кущах, а сам пішов на дорогу. Тишком-нишком підступив до корови, зняв з ріг мотузку, затягнув собі на шию. Корова пішла собі в ліс пастися, а Микола нишком іде за багачем.

Зраділа жінка, бо зрозуміла, що чоловік надумав, та й повела корову додому. А багач ішов і не оглядався, коли раптом озирнувся і за голову схопився:

— Чорт таке бачив! Купив добру корову, а що з неї стало? Звідки ти тут узявся? — питає він Миколу.

— Я й сам не знаю, — відповідає той.

— Як же ти став коровою?

— Не знаю, — Микола знову, — то, мабуть, мене прокляла вдова. Колись я був багатий та скупий. Служила вдова в мене цілий рік даром. Я їй заробленого Не заплатив, ото вона мене й закляла: « Ой, Миколо, бодай ти коровою став та й був нею, аж доки не віддаси хоч молоком оте, що я заробила у тебе». Багач вислухав і вилаявся на Миколу:

— Послав тебе чорт на мою голову та й гроші забрав. Іди собі та не роби сміху з мене.

— Що ти кажеш? — каже до нього Микола. — Це тобі не обійдеться так легко! Хто ж таке чув, щоб невинному чоловікові та мотузку на шию засиляти? Мусиш на суді відповісти!

Заплатив Миколі гроші, аби той мовчав. Прийшов чоловік додому з повними кишенями, а жінка вже встигла корову подоїти і молочко дітям наливає.

Через якийсь час корова отелилася і вигодував Микола другу. Стару вирішив продати. Кращої корови, ніж у них, того дня на базарі не було. Жінка торгується, а Микола все вдивляється кудись. Раптом бачить, іде багач. Сказав про це Микола своїй жінці, а сам швиденько сховався. Багач оглянув корову й прошепотів їй на вухо:

— Що, Миколо, знов тебе продають? Так тобі й треба. Та я не такий дурний, щоб тебе знов купити.

І пішов геть. А Микола з жінкою продали корову і повернулися додому, насміявшись із багача.