Українські народні казки

Скільки в небі зірок

Українська народна казка Полтавщини

В одного чоловіка були великі маєтки, і він часто хвалився, що краще від нього ніхто не живе, бо він ніякої жури не має. Дізнався про це цар і дуже розгнівався, як таке може бути, що цар має журу, а хтось її не має. Написав цар чоловікові листа, загадавши дві загадки: щоб полічив на небі зірки і щоб написав цареві, де середина світу. Дав термін чотири дні. А якщо цього не зробить, то зніме його голову з плечей.

Прочитавши листа, чоловік дуже зажурився. Довідався про це один циган і запропонував чоловікові піти замість нього до царя, якщо той дасть йому корову.

— Я тобі дам і три корови, якщо мене виручиш, — відказує.

Тоді циган помився, побрився, переодягнувся, сів на коня і поїхав до царя.

— От я і приїхав до вас, славний царю, зі своїми відповідями на ваші загадки, — каже циган цареві.

Тоді цар питає:

— Ну, чи порахував ти, скільки в небі зірок?

— Порахував, — відповідає циган.

— Ну, то скільки ж у небі зірок? — питає цар.

— Саме стільки, скільки на цьому коневі волосин, — відповідає циган, — якщо не вірите, славний царю, то й ви полічіть.

Бачить цар, що загадка вирішена, і не знає, що на це сказати. Потім запитав другу загадку:

— А де середина світу?

Циган покрутився і на одному місці стукнув паличкою об землю і каже:

— Якраз тут і є середина світу. Якщо не вірите, славний царю, то переміряйте.

Не знав цар, що на це циганові відповісти, і відпустив його додому. Приходить циган до чоловіка і розповідає, як було. Віддячив той циганові, дав три корови та ще й триста золотих грішми.

— Оце тобі, цигане, за те, що ти врятував мене від смерті, — сказав на прощання.

І з того часу на небі зірок раховано-нераховано. А середини світу ніхто не знає.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

40 (4628). Скільки в небі зірок. СУС 922. Записала Підгорна Юлія (3 клас) 2008 року. Підгорна Тамара Олександрівна (1938). Полтавська область, Лохвицький район, Бербениці

Скільки в небі зірок

Українська народна казка Кіровоградщини

В одного попа були великі маєтки. Він часто хвалився, що краще від нього ніхто не живе, бо він ніякої жури не має.

Дочувся про це цар і дуже розсердився. Як то може бути, що піп ніякої жури не має, а цар має? Написав цар попові листа і дав йому дві загадки. Щоб піп полічив, скільки в небі зірок і вирахував, де середина світу. І дав попові термін — чотири дні. А якщо піп це не зробить, то цар йому голову з пліч зніме.

Прочитавши листа, піп дуже зажурився. Дізнався про це один циган, прийшов до попа і сказав:

— Якщо ти даси мені корову, то я піду замість тебе до царя і все владнаю.

— Я тобі дам і три корови, якщо ти мені допоможеш, — сказав піп.

Тоді циган помився, поголився, одягнувся у попову рясу, сів на коня і поїхав до царя.

— От я й приїхав до вас, славний царю, із своїми відповідями на ваші запитання, — каже циган цареві.

Цар питає:

— Ну, полічив, скільки зірок на небі?

— Полічив, — відповідає циган.

— Ну то й скільки їх?

— Точно стільки, скільки на цьому коневі волосин, — відповів циган, — а як не вірите, то полічіть самі.

Бачить цар, що загадка вирішена, і не знає, що на це казати. Тоді запитує другу загадку:

— А де середина світу?

Циган покрутився на одному місці, стукнув паличкою об землю і каже:

— Якраз тут і середина світу. Якщо не вірите, славний царю, то й ви поміряйте.

Не знав цар, що на це відповісти і відпустив його додому. Приходить циган до попа і розповідає, як все було. На радощах піп подарував йому три корови та ще й триста золотими грішми.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

272 (8173). Скільки в небі зірок. СУС 922. Записала Сандовська Діана 2010 року. Ільчук Людмила Сергіївна (1978). Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Глодоси