Українські народні казки

Сливи за сміття

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі один чоловік. І мав він дорослого сина.

Настала пора парубкові женитися. А батько й думає: «Хлопець у мене добросердний, совісний, роботящий. То й дівчину йому треба знайти таку саму до пари».

От натрусив він повний віз сливок і поїхав од села до села. Їде й гукає:

— Міняю сливи на свіже сміття! Міняю сливи на свіже сміття!

Дівки, баби, молодиці за віники і ну хати мести. Хто сміття у відрах несе, хто у кошиках, а хто й по кілька лантухів несе.

Чоловік міняє сливи на сміття, веселі жарти відпускає, а сам думає: «Ні не знайти мені невістки між цих нечупар. Адже господу свою вони, либонь, по півроку не метуть...».

Коли це в одному селі побачив він бідненько, але охайно одягнене дівча. Личко таке чепурне та миле, очі лагідні-прелагідні. Стоїть осторонь з маленьким вузликом, а до воза підступитись не наважується. Чоловік підкликав дівчину й питає:

— А де ж твоє сміття?

— Осьдечки у вузлику, — відповідає та, — тут тільки жменька. Я в сусідки випросила.

Розпитав він, як дівчину звати, де вона живе, а за кілька днів справили весілля.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

33 (5092). Сливи за сміття. СУС —, низка варіантів. Записано 2008 року. Максютенко Антоніна (1922). Черкаська область, Монастирищенський район, Монастирище

Сливи за сміття

Українська народна казка Полтавщини

В одного чоловіка був син. Коли він виріс і настав час його женити, став батько думати, як би йому добру дівчину до пари знайти.

Думав, думав і врешті надумав. Набрав він цілий віз слив і поїхав по селах

продавати.

— Гей, люди, міняю сливи на сміття, сливи на сміття! Несіть сміття!

Дівчата, молодиці, старі баби, всі кинулися хати замітати. Кожна хоче чим більше сміття принести, щоб більше слив виміняти.

Назбиралося його чималенько. Одна цілий мішок тягне, друга — сито з верхом, третя — повен фартух. Несуть та ще й хваляться:

— Бач, скільки я сміття в хаті зібрала! Добре, що такий дурний сливар трапився. Віддам йому сміття, щоб дарма не валялося по кутках!

— Я ось яку купу сміття зібрала і ще стільки зібрати можу.

— А в мене стільки, що за раз і не донесеш. Зібралося його, зібралося за цілий рік. Оце нашвидкуруч змела трохи, дуже мені сливок схотілося.

А чоловік бере в жінок сміття і роздає сливи. Всі раді, він теж усміхається. Сміється і насміятися не може.

Останньою прийшла гарненька дівчина. Принесла в хусточці жменьку сміття.

— Е, дівчино, чом же ти так мало зібрала? Скільки ж я тобі слив за оцю жменьку дам?

— Принесла б і більше, дядьку, та немає, зовсім немає. І це не наше, а сусіди дали, як помагала їм замітати.

Почувши це, чоловік дуже зрадів. Така охайна й працьовита дівчина, в якої вдома ані порошинки сміття немає, буде чудовою господинею. І посватав її за свого сина. Одружилися вони і жили щасливо.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

103 (4703). Сливи за сміття. СУС —, низка варіантів. Записала Цись Ніна 2008 року. Мовчан Тетяна Андріївна (1932). Полтавська область, Пирятинський район, Сасинівка