☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Сливове сватання
Українська народна казка Кіровоградщини

В одному селі жив хлопець Василь. І ось прийшов час йому одружуватись. Каже йому батько:

— Їдемо, сину, у сусіднє село. Там є дві дівчини на виданні — Ганнуся і Маруся. Обидві гарні, але кажуть люди, що одна роботяща, а друга — ледача.

— А як ми, батьку, дізнаємось, хто з них хто? — питає Василь.

— Нам, сину, сливи допоможуть.

Приїхали вони в сусіднє село і об’явили, що міняють сливи на сміття з хати. Хто скільки сміття принесе, стільки слив і візьме. Почули Маруся і Ганнуся і кинулися по домівках. Назмітала Ганнуся повний кошик сміття по хаті і йде рада за сливами. А Маруся допомагає їй нести тяжку корзину і плаче. А Василь її питає:

— Чому, дівчино, плачеш?

— Так слив хочу, хоч одну скуштувати, але не змогла назмітати у хаті нічого. Тож пішла до сусідки Ганнусі і попросила трохи сміття.

Простягла Маруся маленьку хустинку з жменькою сміття.

— Як тебе звати, дівчино?

— Маруся.

— То ходімо, Марусю, до твоїх батьків, будемо свататись. Не сміття нам потрібне, а розумна й хазяйновита дружина синові. Ну як, згодна? Усі наші сливи будуть твої.

— Я сирота. І якщо ви мене сподобали, то я згодна. Василя давно кохаю, бо бачила на вечорницях.

Так батько вибрав сину гарну дружину і жили вони довго і щасливо, діточок ростили і привчали їх до праці.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

39 (7921). Сливове сватання. СУС —, багато варіантів. Записала Тверда Діана 2010 року. Тверда Світлана Володимирівна (1968). Кіровоградська область, Олександрівський район, Івангород