Українські народні казки

Слово

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Були у батька-матері три доньки. Красуні, та погано розмовляли. Через те ніхто їх брати заміж не хотів. Аж ось нагодились одного разу якісь заїжджі старости. Дівчатам було суворо заборонено відкривати рот.

Ось і прийшли свати з молодим, посідали на лаві, розглядають наречених. Дівчата ані пари з вуст. Аж ось старша побачила, що кішка підбирається до печені, не витримала, та й каже до середньої:

— Шештро, шештро. коча до печені ліже!

А та їй відповідає:

— Тобі мати накажала, чоб ти нічо не кажала.

А найменша каже:

— А я б нічо не кажала, якби ви мовчари.

Свати як зачули ті розмови, побрали шапки, та й мерщій із хати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

195 (7374). Слово. СУС 1457. Записано 2009 року. Яловик Тетяна Миколаївна. Дніпропетровська область, Софіївський район, Хуторо-Чаплине