Українські народні казки

Служба з подриганієм

Українська народна казка Бойківщини

Був п’яниця. Пив, усе п’яний приходив додому. А жінка з ним сварилася все. Та й сталося так, що вона його нагнала з дому. Ішов він, ішов та й зайшов у єдно село. А там попа не було. Люди там його встрінули і договорилися з ним, щоб він у них був попом і правив службу. І він погодився. І ходив з дяком до церкви, правили службу.

Одного разу він правив службу і кадив кадильницею. А був він у чоботах-кирзаках, і вугіль випав йому поза халяву та й почав його печи. Вік перевернувся, ліг на плечі і витрясав той вугіль з чобота. А що піп робить, то й люди. Перевернулися та й ногами треплють, раз, другий і третій так перевернулися її тріпали ногами. І так закінчилася служба.

Повиходили люди з церкви та й говорять:

— Ми того попа не відпустим, поки він жив. Ми були в багатьох церквах, а такої служби з подриганієм ніхто ще не бачив. Три рази подригалися. Най цей піп буде у нас до смерти!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

161 (2199). Служба з подриганієм. СУС 1825D*. 30 березня 1990 р. Гладиш Іван Дмитрович (Сулимів) (1912). Львівська область, Турківський район, село Яворів