Снігова баба
Українська народна казка Кіровоградщини
Жили собі на світі дід і баба, і в них не було дітей. Одного разу дід сказав бабі:
— Давай зліпимо снігову бабу.
Стара погодилася.
— Тільки завтра вранці будем робити, — сказала.
Вранці вони вийшли надвір і почали ліпити снігову бабу. Носик у неї був з морковки, очі — з вуглинок, ротик — з паличок. Снігова баба у них вийшла красива.
Другого дня дід вийшов надвір і побачив живу дівчинку. Старий запитав:
— Дівчинко, як тебе звати?
А вона відповіла:
— Я не знаю, як мене звати. Це ви мені маєте ім’я придумати, бо вчора вранці самі мене зліпили.
Дід гукає бабу і каже:
— Дивись, це наша снігова баба.
Вони назвали її Мар’яною, забрали додому і жили довго і щасливо.