Українські народні казки

Солдат борщ варить

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жила баба, і була вона дуже скупа. Даже солі в неї не випросиш. Прийшов до неї в хату якось солдат і каже:

— Я заморився дуже після служби, можна оддихнуть у вас?

Баба дала добро. Зайшов він у хату сів і оддихає. А баба насипала собі їсти, сидить і їсть. Солдат дивився на неї, дивився, а потом попросив і йому насипати їсти. Канєшно це бабі не понравилось, ну, а куди діваться, насипала йому борщу. Став служивий їсти, а борщ не солоний. Просить він у баби солі, а вона не дає. І рішив він бабу проучить.

Вговорив він бабку шоб та все таки подала сіль. І як тільки вона відвернулась, солдат витяг з кармана свою сіль і посолив їжу. Приносе баба сіль, а борщ вже солоний. Солдат усміхається і каже:

— Не удівляйся, старушка, бо є у мене чарівна ложка яка сама все солить.

І показує ложку. Баба як побачила ту ложку, дуже її захотіла. І уговорила солдата продать їй ложку за сто рублів. Він согласився. Наївся, відпочив та й прощається з бабою, а вона і каже:

— Навчіть тепер мене, як цією ложкою орудувать.

А солдат:

— А ти, бабо, помішай і скажи: больони-мальони. Прийде дід із степу, будуть бульйони.

Вийшов з хати та й пішов далі. Ото вже були бульйони у баби, сміх та й годі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

155 (7357). Солдат борщ варить. СУС -1548*. Записала Макаренко Тетяна 2009 року. Троцько Ірина Іванівна (1959). Дніпропетровська область, П’ятихатський район, Грушувата