Українські народні казки

Сопілочка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Батько дав двом синам завдання пасти поросят в садку і сказав:

— Глядіть, бо як пориють садок, то я вас повбиваю!

Пішли діти пасти. Там менший загрався, не вглядів за поросятами. Та й старший убив меншого і поставив на ньому сопілочку, пішов додому. А батько питає:

— Де ж Ваня?

— А я його убив.

— Як ти його убив?

— Ти сам сказав, що як садок поритий буде, то ти нас повбиваєш. А він не догледів.

Побіг батько у садок, бачить сопілочка в землю встромлена і співає:

Ой грай, грай, грай,

Мого серденька не край.

Мій братик мене вбив,

За того кабанця, що в саду порив.

Батько зрозумів, що то його син. Відкопав його, а той ще був живий.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

117 (5150). Сопілочка. СУС — 780*. Записано 2008 року. Бабенко Катерина Григорівна (1914). Черкаська область, Жашківський район, Острожани

Сопілочка

Українська народна казка Полтавщини

Жив собі на світі бідний хлопчик-сирота. Була в нього маленька вбога хатинка. Заробляв собі на хліб тим, що пас у пана корів. А ще була у пана добра жінка-кухарка, яка дуже співчувала хлопчикові. Але взяти його до себе жити вона не могла, бо й сама була бідна.

Цілими днями хлопчик пас панську худобу. Та одного разу трапилося нещастя: десь зникла корова. За це пан дуже розгнівався на пастушка, побив його і наказав, щоб він ішов шукати корову і без неї не вертався.

Засмучений хлопчик пішов до кухарки і розповів їй про своє лихо. А вона йому й говорить:

— Піди у ліс на галявину і подивись, що там відбувається.

Так і зробив пастушок. Прийшовши на галявину, побачив там вогник. Підійшов ближче. Біля вогнища сиділи звірі, якийсь дідусь грав на сопілці. Серед звірів він упізнав і панську корову. Вирішив підійти ближче до вогнища. Але наступив на сухе листя, усі почули це і зникли. Не стало ні дідуся, ні звірів, один лише сучок під деревом лежить та панська корова стоїть. Забрав пастушок корову, привів до пана, а сам пішов до кухарки і розповів їй усе, як було. Вона й говорить йому:

— Отой сучок під деревом, то сопілка, в яку перетворився дідусь. Піди знову в ліс, знайди той сучок і забери його собі. Тільки як візьмеш сучок у руку, то чимдуж біжи звідти і не обертайся, бо звірі тебе роздеруть.

Приходить знову хлопчик на лісову галявину. Навкруг вогнища знову сиділи звірі, а дідусь грав на сопілці. Хлопчик знову наступив на сухе листя, всі почули це і зникли. Узяв пастушок сучок і побіг щосили.

Прибіг додому, сів на порозі і заграв. Усі бур’яни навкруги зникли, а замість них квіти виросли, біля хати садок з’явився, а в самій хаті стало дуже гарно, на столі наїдків багато.

Почув пан, як грав хлопчик на сопілці, прийшов до нього і почав просити, щоб той віддав йому сопілку. Проте пастушок не віддавав. Тоді пан побив хлопчика, забрав у нього сопілку і пішов геть. Прийшовши додому, заходився пан грати на сопілці.. І тут позбігались до його двору вовки, лисиці, кабани і роздерли пана.

Тоді хлопчик забрав ту сопілку і помандрував по білому світі. Біля бідних хат зупинявся і грав на сопілці. І ставали ці люди жити заможно. А хлопчик і по цей день ходить по світі і бідним людям-добро робить.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

103 (4995). Сопілочка. СУС —, новотвір. Записала Іващенко Катерина 2008 року. Іваненко Антоніна Євдокимівна (1925). Полтавська область, Козельщинський район, Хорішки