Українські народні казки

Сорок святих

Українська народна казка Поділля

Це відбувалося в давні часи 22 березня. Зібрався один чоловік уранці та й поїхав у поле горох сіяти. Сіє собі й сіє. Аж раптом бачить: полем ідуть якісь люди . Підійшли незнайомці до чоловіка, привіталися й запитали:

— Що це ти робиш, чоловіче добрий?

— Горох сію!

— А сьогодні ж свято Сорок Святих! Хіба ж у свято можна працювати?!

— Хай бог простить, я не знав!

Подорожні пішли далі, а чоловік, зібравши речі, поїхав додому. Він навіть не здогадувався, що незнайомці й були Сорока святими які з богом мандрували світом.

Настав час збирати врожай. У чоловіка так гороху багато вродило, що вистачило і їсти, і продати, і ще й не знав, куди подіти. Дуже радів чоловік! Знову настала весна. Чоловік усіх знайомих запитував, коли ж буде свято Сорок Святих.

— Чому ж це ти ніяк не можеш дочекатися цього свята? — дивувалися люди.

— Та я горох хочу сіяти!

— Чи ти дурний? Хто ж у свято працює?!

— Що ви розумієте? Я минулого року на це свято горох посіяв, то найкращий у всьому селі врожай зібрав. А ви мені кажете, що працювати в такі дні — гріх!

Дочекався чоловік 22 березня, зібрався та й поїхав у поле сіяти. Дивиться: знову полем ідуть ті ж люди незнайомі, що й минулого року. Привіталися подорожні й запитали:

— Що це ти робиш, чоловіче? Хіба не знаєш, що сьогодні велике свято?

— Знаю! Але що з того? Це все дурниці! Я минулого року в цей день працював і врешті-решт зібрав чудовий урожай: сорок кіп гороху, навіть подіти не було куди!

Незадоволено покивали подорожні головами та й пішли далі. Незабаром відчув чоловік, що йому стало погано: тіло вкрилося чиряками. Якось удалося нещасному дістатися додому. Але чиряків було стільки, що й місця здорового на тілі не залишилося. Бо кожен Святий подарував чоловікові по сорок чиряків.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

242 (6557). Сорок святих. СУС —. Записано 2009 року. Мирончак Антоніна Петрівна (1915). Вінницька область, Козятинський район, Перемога

Сорок Святих

Українська народна казка Полтавщини

22 березня — свято. У нас з давніх-давен розповідають таку легенду.

Сіяв чоловік горох у полі в день сорока Святих Мучеників. Ідуть дорогою сорок чоловік і кажуть:

— Чого це ти сьогодні заходився горох сіяти?

— Нехай мені бог простить, — каже селянин, — бо я забувся, що сьогодні праздник!

— Ну, як ти каєшся, то вродить тобі горох по сорок стручків на стеблі та по сорок зернин у стручині!

Діждався чоловік врожаю. Намолотив сорок мішків гороху. На другий рік селянин знову виїхав сіяти горох на Сорок Святих. Знов ідуть дорогою сорок чоловік і кажуть, що гріх сіяти в цей день, бо свято.

— Е-е, розкажіть дідові своєму лисому, я торік сіяв.

А ті подорожні розгордилися та й кажуть:

— Вродить тобі по сорок болячок на тілі, як ти такий!

Тільки вони це сказали, як чоловіка того геть болячки обкидали. Тоді чоловік догадався, що це кара за гріх. Скинув шапку перехрестився та й каже:

— Простіть Святі Мученики та болячки зніміть!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

115 (4826). Сорок Святих. СУС -846А*. Записала Туз Яна 2008 року. Васильченко Галина Василівна (1928). Полтавська область, Кременчуцький район, Салівка