Це відбувалося в давні часи 22 березня. Зібрався один чоловік уранці та й поїхав у поле горох сіяти. Сіє собі й сіє. Аж раптом бачить: полем ідуть якісь люди . Підійшли незнайомці до чоловіка, привіталися й запитали:
— Що це ти робиш, чоловіче добрий?
— Горох сію!
— А сьогодні ж свято Сорок Святих! Хіба ж у свято можна працювати?!
— Хай бог простить, я не знав!
Подорожні пішли далі, а чоловік, зібравши речі, поїхав додому. Він навіть не здогадувався, що незнайомці й були Сорока святими які з богом мандрували світом.
Настав час збирати врожай. У чоловіка так гороху багато вродило, що вистачило і їсти, і продати, і ще й не знав, куди подіти. Дуже радів чоловік! Знову настала весна. Чоловік усіх знайомих запитував, коли ж буде свято Сорок Святих.
— Чому ж це ти ніяк не можеш дочекатися цього свята? — дивувалися люди.
— Та я горох хочу сіяти!
— Чи ти дурний? Хто ж у свято працює?!
— Що ви розумієте? Я минулого року на це свято горох посіяв, то найкращий у всьому селі врожай зібрав. А ви мені кажете, що працювати в такі дні — гріх!
Дочекався чоловік 22 березня, зібрався та й поїхав у поле сіяти. Дивиться: знову полем ідуть ті ж люди незнайомі, що й минулого року. Привіталися подорожні й запитали:
— Що це ти робиш, чоловіче? Хіба не знаєш, що сьогодні велике свято?
— Знаю! Але що з того? Це все дурниці! Я минулого року в цей день працював і врешті-решт зібрав чудовий урожай: сорок кіп гороху, навіть подіти не було куди!
Незадоволено покивали подорожні головами та й пішли далі. Незабаром відчув чоловік, що йому стало погано: тіло вкрилося чиряками. Якось удалося нещасному дістатися додому. Але чиряків було стільки, що й місця здорового на тілі не залишилося. Бо кожен Святий подарував чоловікові по сорок чиряків.
Сорок Святих Українська народна казка Полтавщини
22 березня — свято. У нас з давніх-давен розповідають таку легенду.
Сіяв чоловік горох у полі в день сорока Святих Мучеників. Ідуть дорогою сорок чоловік і кажуть:
— Чого це ти сьогодні заходився горох сіяти?
— Нехай мені бог простить, — каже селянин, — бо я забувся, що сьогодні праздник!
— Ну, як ти каєшся, то вродить тобі горох по сорок стручків на стеблі та по сорок зернин у стручині!
Діждався чоловік врожаю. Намолотив сорок мішків гороху. На другий рік селянин знову виїхав сіяти горох на Сорок Святих. Знов ідуть дорогою сорок чоловік і кажуть, що гріх сіяти в цей день, бо свято.
— Е-е, розкажіть дідові своєму лисому, я торік сіяв.
А ті подорожні розгордилися та й кажуть:
— Вродить тобі по сорок болячок на тілі, як ти такий!
Тільки вони це сказали, як чоловіка того геть болячки обкидали. Тоді чоловік догадався, що це кара за гріх. Скинув шапку перехрестився та й каже:
— Простіть Святі Мученики та болячки зніміть!
Сорок святих Українська народна казка Поділля
Було це дуже давно. Орав чоловік поле та й сів відпочивати. До нього
підійшов путник. Це був переодягнений у селянське вбрання Бог. Попросив води, орач дав йому напитись. Зав’язалась розмова...
— Чоловіче, що тебе примусило ниньки орати поле?
— У мене велика сім’я, всі діти дрібненькі і ні від кого немає помочі.
— Хоч у тебе немає помочі, але орати не слід, бо ниньки велике свято — Сорок Святих.
Чоловік дуже злякався, став просити у Господа прощення. Путник несподівано зник. А в жнива селянин зібрав багатий урожай хліба, аж сорок кіп.
Наступного року чоловік дуже чекав цього дня ( 22березня) і перепитував кожного, коли свято Сорок Святих. Діждався і пішов раненько орати свою ниву.
Цього разу виросло лише сорок колосків...
Сорок Святих Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Одного разу святий Петро йшов полем і бачить, що сіє чоловік горох. Діло було на Сорок Святих. Петро підходить до того чоловіка і каже:
— Сьогодні ж празник, Сорок Святих, чого ж ти горох сієш?!
— Прости, святий Петре, — каже чоловік, — я забувся, що сьогодні гріх сіяти.
— бог простить! — сказав святий Петро і зник.
Діждався той чоловік урожаю та аж за голову взявся з радості: по сорок стручків на стеблині та по сорок зернин у стручку. Намолотив сорок мішків гороху, як золота.
Діждався селянин другого року і думає: „Торік я сіяв на Сорок Святих і зібрав сорок мішків гороху. Посію на Сорок Святих і в цьому році». Тільки почав сіяти — трапилося лихо: болячки руки обсіли, не може жменю зерна взяти. Глянув на ноги, і на ногах болячки; лапнув за спину, і там болячки.
Тоді той чоловік догадався, що це кара за гріх. Скинув шапку, перехрестився та й каже:
— Прости, святий Петре, та болячки зніми!
Сорок Святих Українська народна казка Кіровоградщини
Було це ранньою весною на Сорок Святих. Ото вийшов один чоловік на свою ниву та й сіє горох. А тут ідуть полем сорок святих. Та й питають:
— А що це ти, чоловіче добрий, сьогодні горох сієш? Адже сьогодні великий празник.
— А який же?
— Сорок Святих.
— Нехай мені Бог простить, що в празник такий сію. Але я не знав, тепер уже буду пам’ятати. І ще раз хай Бог мені простить.
Та й перехрестився. Відійшли від нього сорок святах та й стали совітуватися:
— А що ж будемо з ним робити? Карати чи милувати?
А один і каже:
— Давайте помилуємо. Адже він не знав, що сьогодні празник. Та й покаявся.
А другий:
— А давайте його нагородимо. Хай йому цього року вродить сорок пудів гороху.
Так і сталося.
На слідуючий рік знову йдуть полем сорок святих. Аж бачать, знову той самий чоловік горох сіє.
Підійшли, а тоді й питають:
— А чому це ти, чоловіче, сьогодні горох сієш? Адже сьогодні Сорок Святих. Чи ти не знаєш?
— Та знаю, люди добрі. Тільки я минулого року посіяв у цей день горох, то вродило 40 пудів.
Нічого не сказали святі. Мовчки відійшли. А в того чоловіка на тілі появилося сорок чиряків.