Сорока

Українська народна казка Кіровоградщини

Видоїла баба корову, та чогось у хату заквапилася, а дійницю зоставила посеред подвір’я. Прилетіла сорока й ну молоко пити. Виглянула жінка з хати, побачила сороку, підкралася нечутно й хап її за хвоста. Сорока вирвалася, а хвіст так в руках і залишився.

— Хазяйко, хазяйко, віддай мені хвоста, — благає сорока.

А жінка не віддає.

— Поверни, — каже, — молоко, що випила, тоді й хвоста віддам.

Пішла сорока до корови, молока просити, а корова не дає.

— Принесеш мені трави, тоді й молоко буде.

Полетіла сорока на луки, трави просити, а луки не дають.

— Дай нам води, тоді й трава буде.

Полетіла ворона до водовоза води просити, а він не дає.

— Принесеш мені яєчко, тоді й воду матимеш.

Полетіла ворона до курочки яєчко просити. Пожаліла вона сороку та й дала яєчко. Взяла сорока яєчко, віддала водовозу, а той дав води. Понесла вона лукам воду, а вони дали трави. Віддала сорока траву корові, а та дала молока. Повернула сорока молоко хазяйці, а та їй хвіст віддала. Приладнала сорока собі хвіст і полетіла у ліс.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

193 (8090). Сорока. СУС —. Записав Брижак Владислав 2010 року. Галушка Надія Семенівна (1941). Кіровоградська область, Ульянівський район, Лозувата