☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Стара казка
Українська народна казка Кіровоградщини

Колись-то давно, не за нашої пам’яті, мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі, жила собі маленька жіночка на краю села, неподалік від дрімучого лісу. Вона пекла хліб і продавала. Жінка завжди одягалася в темно-зелену спідницю, біленький фартушок і червону хустину.

Одного разу до її хатинки прийшов старенький бідний чоловік і сказав:

— Я дуже голодний, дай мені, добра жінко, будь ласка, одну хлібину.

Стара жінка відповіла:

— Ці паляниці занадто великі для тебе. Я спечу тобі меншу.

От жінка замісила в ночвах тісто, виробила дуже маленьке хлібеня і всунула його в піч. Але хліб дуже добре зійшов у печі.

Коли жінка його витягла, їй знову стало жаль віддавати таку хлібину. Старенька виробила ще менше, крихітне хлібеня, а воно в печі знову підійшло і стало великим. Коли жінка витягла, глянула на нього, вона знову відмовила чоловіку;

— Я сама його з’їм. Іди геть!

І бідний чоловік пішов голодний. Коли жінка почала їсти той хліб, вона ставала все меншою і меншою. Її ніс загострився і перетворився на дзьоб, руки — на крила, а темно-зелена спідниця, біленький фартушок та червона хустина — на такого самого кольору пір’я.

Люди кажуть, що та старенька жінка, яка не хотіла дати бідному чоловікові шматок хліба, стала дятлом. Відтоді вона не знаходить спокою, бо змушена шукати собі крихти їжі, видовбуючи їх з-під кори дерев.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

213 (8112). Стара казка. СУС —, новотвір. Записала Гордаш Яна 2010 року. Гордаш Меланія Іванівна (1913). Кіровоградська область, Гайворонський район, Казавчин