Українські народні казки

Старі люди і смерть

Українська народна казка Покуття

Були собі дід і баба. Діти їх полишали, і вони жили самі. На старість ослабли вони. Баба вилізла на піч, а дід на постелі лежить. Пукає хтось у двері, баба сказала: — Можна! І зайшла до хати Смерть. І каже бабі:

— Збирайся, підеш зо мною. Доста тобі на сім світі жити. Баба зачала проситися:

— Я ще хочу трохи жити.

І показує баба на діда, аби Смерть його брала. А вона не прийшла за дідом, вона прийшла за бабою. І пішла Смерть, ще бабу лишила. Прожила баба якийсь там тиждень, і знов приходить Смерть. І каже:

— Збирайся, ходи, вже доста тобі на сім світі жити. А баба їй:

— Та надворі так студено, мороз. Як іти з печі?

Та й знов показує пальцем на діда. І знов пішла Смерть і лишила їх обох.

Пройшов ще тиждень, і Смерть приходить третій раз. І на цей раз уже забрала бабу. А дід ся лишив. А через пару день прийшла і забрала діда. Помер і дід.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Олещина, Тлумацького району, Івано-Франківської області
16 липня 1992 року
Оповідач: Бойків Стефанія Франківна (1930)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.