Українські народні казки

Сто розумів

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Як стало тепло, прилетів журавель на батьківщину, опустився на рідне болото. Ногами перебирає, крилами б’є.

Бігла повз нього голодна лисиця. Позаздрила вона журавлиній радості, залементувала:

— Дивлюся і очам своїм не вірю — журавель танцює! А у нього бідолахи, всього дві ноги!

Зупинився журавель, подивився на лисицю, а у тієї одна, дві, три, чотири лапи! Журавель навіть дзьоба роззявив.

— Ой! — вигукнула лисиця. — У такому довжелезному дзьобі жодного зуба немає!

А сама на весь рот посміхається, зуби показує. Закрив дзьоб журавель, голову повісив. Тут лисиця ще голосніше засміялась:

— Ха-ха! Куди він свої вуха заховав? На голові вух не видно. Гей, журавлику, а у голові у тебе що?

— Я сюди з-за моря шлях знайшов, — ледь не плаче журавель, — значить, у мене в голові хоч якийсь розум...

— Ох, і нещасний же ти, — каже лисиця, — дві ноги і один розум. На мене подивись: чотири лапи, два вуха, повний рот зубів, сто розумів і чудовий хвіст!

З горя журавель ще більше витягнув довгу шию і побачив у далині людину з луком на плечі і колчаном стріл біля пояса.

— Лисице, шановна лисице, у вас чотири ноги, два вуха і чудовий хвіст, у вас повен рот зубів, у вас сто розумів. Дивіться, мисливець іде. Як нам урятуватись?

— Мої сто розумів мені завжди сто порад дадуть, а ти сам своїм розумом живи, — сказала і шаснула в борсучу нору.

Журавель подумав: «У неї сто розумів!» — і туди ж за нею.

Ніколи мисливець такого не бачив, щоб журавель за лисицею ганявся. Сунув руку в нору, схопив журавля за довгі ноги, витягнув його на світ Божий. Крила у журавля обвисли, очі, як скляні, навіть серце не б’ється.

«Задихнувся, мабуть, у норі», — подумав мисливець і кинув журавля на купину. Знову засунув руку у нору, лисицю витяг. Дряпалася, а все ж потрапила у мисливську торбинку.

— Мабуть, і журавля прихоплю, — вирішив мисливець.

Обернувся, глянув на купину, а журавля нема! Високо в небі летить він, і стрілою не дістанеш.

Так загинула лисиця, у якої було сто розумів, повен рот зубів, чотири ноги, два вуха і чудовий хвіст.

А журавель одним розумом розкинув та й здогадався, як урятуватись.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Корденко Ганна Олексіївна (1934 року народження), Дніпропетровська область, Павлоградський район, Павлоград
50 (7201). Сто розумів. СУС порівн. 105. Записала Дорошенко Дарія 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.