Українські народні казки

Страшне пророкування

Українська народна казка Гуцульщини

Були собі чоловік і жінка, і в них довго не було дітей. І як була же жінка в старших роках, почула вона, що стане матір’ю. Прийшов час родити дитину, і вона послала свого чоловіка за повитухою. Повитуха жила дуже далеко. Жила сама-одна в маленькій хатчині. Увечері прийшов до неї сивий старенький дідок проситися на нічліг. Вона вийшла і каже дідкови, що в неї нема де ночувати, бо маленька хатка. Але він таки просився:

— Я де-небудь пересиджу, лиш аби в хаті, бо надворі мороз. Вона пустила його. Хатка була справді дуже маленька, горів каганець.

Дід увійшов, вона поклала його на ліжко, а сама вилізла на піч. Розбалакалися вони, та й каже їй дід:

— Зараз до тебе прийде чоловік просити, аби ти йшла в повитухи. Як прийдеш до него до хати, подивися по праву руку у вікно. Будеш видіти, що з тою дівчиною буде, що ся народить. З нею то буде у сімнадцять рік.

Тут приходить і той чоловік. Запукав у вікно. Баба утворила, пустила його до хати. Він просить, щоб вона йшла в повитухи до його жінки.

— Ти іди запали в хаті, нагрій води, а я зараз прийду, — сказала повитуха.

Чоловік пішов, а повитуха зібралася та й собі пішла туди. Тільки дідок лишився в хаті.

Повитуха підійшла до хати і так зробила, як сказав дідо, подивилася в праве вікно. І повиділа завішену на сволоці дівчину. На дівчині був віночок.

Попукала повитуха в двері, зайшла до хати і прийняла дитину. І ґазда відвів бабку-повитуху додому. Коли вона увійшла до себе до хати, старенький дідок запитався, що вона бачила.

— То, що ви казали, то я й бачила.

Коли тій дівчині сповнилося сімнадцять років, вона йшла з дівчатами до церкви і сказала їм, що не має охоти йти. Та й вернулася назад додому. А дівчата і її родичі пішли. Прийшли родичі з церкви, дивляться, а дочка їхня завісилася на сволоку. Сповнилося пророкування того діда.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Яблунів, Косівського району, Івано-Франківської області
27 грудня 1982 року
Оповідач: Молодило Анна Михайлівна (1922 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.