Українські народні казки

Страшний Див

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі чоловік та жінка. Був у них хлопчик років з чотири. Одного разу пішли вони у великий-превеликий сад. Чоловік сів на пень, а жінка та син пішли збирати яблука.

Коли тут стало темно та лячно. Піднявся вітер, почалася велика буря. Хлопчик злякався і прибіг до батька. Коли розвиднілося, стали вони кликати матір. Кличуть, кличуть — ніхто не озивається. Шукають, шукають — нема ніде.

Стали вони бути вдвох. Коли хлопчина підріс, зустрів стареньку зкоцюрблену бабцю. Повідав він свою біду, а вона дала йому клубочок і сказала:

— Будеш котить його, по цій ниточці йтимеш і прийдеш туди, де твоя матір.

Хлопчина так і вдіяв. Клубочок докотився і привів до вузенької стежки, круг якоі була вода. А в кінці стежинки стояла стара розвалена висока-висока башня. Дверей не було, тільки маленьке віконце. Хлопець почав кликати:

— Мамо, мамо, мамо!

Почула мати синів голос, визирнула у віконце і кричить:

— Я тут! Сину, йди одсіль, бо скоро прилетить страшний Див і бути біді.

Зненацька стало темно-темно, з׳явилося страшне чудовисько, влетіло в маленьке віконце башні. Матір злякалася, що Див міг побачити сина. А він говорить:

— Фу, людський дух смердить.

Матір йому говорить:

— То ти кругом літав, нанюхався і воно тобі так і є.

На другий день Див полетів, а хлопчик знов кличе матір. Вона почула, спустила мотузку і витягла сина до себе. Тільки вони почали балакать, стало темніти, почала блискавка мигтіти, мати злякалась і сховала сина в скриню.

З׳явився розлючений Див і каже:

— Фу, людський дух смердить!

Матір до нього ладиком:

— Ну дивись, нема ніде. Я б тебе ніколи не дурила. Навіть не знаю, як без тебе буду я, якщо тебе хтось вб׳є.

Зареготав тут Див і говорить:

— Не родився ще той сміливець, який зміг би мене знищити.

А жінка й промовляє:

— Скажи, чого ж мені боятися, адже я без тебе пропаду.

Страшилище й каже:

— Бачила скелю під башнею? У ній є дірка, а у ній гніздо, а у ньому крашанка. Хто її розіб׳є, той і зживе мене.

На третій день матір по мотузці опустила сина вниз. Як не відмовляла його матір повертатися додому, він не хтів слухати. Хлопець віднайшов скелю, у ній знайшов гніздо, взяв камінюку і розбив крашанку. З неї чвіркнула чорна смердюча вода. Щось страшне почалося відбуватися: вдарила блискавка, почали падати дерева, стара башня розсипалася на дрібненькі шматочки. Хлопчик та його матір ледь поспіли сховатися у дуплі величезного дуба.

Коли все вгамувалося, вони вилізли з дупла і були здивовані: на місці старої башні — великий розкішний палац, оточений садом з золотими яблунями, а на місці, де розлилася смердюча вода з крашанки, з׳явилося дивовижне озерце з чистою, як сльоза водою.

Привів хлопчик маму до чарівного палацу свого батька і стали вони щасливо жити втрьох.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Шепель Катерина Яківна (1922 року народження), Дніпропетровська область, Софіївський район, Девладове 186 (7370). Страшний Див. СУС порівн. 3021. Записано 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.