Українські народні казки

Страшний звір кіт

Українська народна казка Буковини

Хтось заніс у ліс кота і покинув його там. Бродить він лісом і все кричить: «Мяв, мяв». А всі звірі слухають і думають, що він каже: «Мало, мало». Що ж то за звір такий, що йому всього мало? Сказали про него цареви звірів левови. Каже лев:

— Зробим обід і запросимо його на гостину: будемо бачити, що то за звір.

Роздер лев декілька баранів, розіклав по столі і розіслав по лісі всіх зайців.

— Кого не побачите, усіх запрошуйте на наш обід.

Пішли зайці і почали всіх запрошувати. Зустріли вони й кота. Запросили і його на обід. Запросили ще й ведмедя і кабана. Перед тим, як мав прийти кіт, лев заліз під стіл, ведмідь виліз на дуба, а кабан заховався в сухому листі.

Прийшов кіт, подивився на м’ясо і розгорілися йому очі. «Мяв, мяв». І муркоче, ніби хтось у него то м’ясо видирає. «Знов йому мало», — думають звірі. Їв, їв кіт м’ясо, та й побачив у листі кабанячий хвіст, що ворушився в їдну сторону і в другу. Кіт думав, що то миша, і стрибнув на той хвіст. Вхопив його, а кабан подумав, що той звір його з’їсть, і з переляку пустився тікати під стіл. А там — лев. Кіт перелякався кабана і поліз на дуба. А там — ведмідь. Злякався ведмідь і думає: «Роздере мене цей звір». Скочив з дуба — і хода. Всі звірі порозбігалися, а кіт спустився з дуба, їсть м’ясо і все кричить: «Мало, мало!»

Потому зібралися всі звірі разом і вирішили того звіра розірвати. Та як пігналися всі за ним, то він утік з лісу і забіг назад у село. І досі там живе, як колись жив.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Романівці, Сокирянського району, Чернівецької області
24 грудня 1979 року
Оповідач: Біскупський Іван Михайлович (1934)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.