Сім лозин
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив колись один чоловік, і мав він семеро синів. Брати були нерозлийвода: разом їли-пили, разом сумували й раділи. Не було на світі сили, здатної подолати їх.

Спливали роки, всі брати оженились, у них народились діти. Кожен звив своє гніздо, й не зоглянулися вони, як відцуралися один від одного.

Батько постарів і жив сам. Часом діти приходили до батька, та вже не було між ними ні колишньої злагоди, ні дружби. Бачить батько, що коли й далі так буде, стануть вони зовсім чужими між собою.

Покликав він якось усіх синів до себе та й каже:

— Сини мої, завтра кожен принесіть мені по вербовій лозині товщиною з палець.

— Гаразд, тату, — відповіли сини та й пішли.

Уранці кожен приніс по лозині. Батько взяв ті лозини докупи й посередині міцно зв’язав мотузком.

— А тепер, сини мої, — звелів батько, — я хочу побачити, чи подужає хто з вас переламати цей пучок лози.

Кожен з братів брав той пучок і, хоч як старався, не міг виконати батькового побажання. Тоді батько розв’язав пучок і роздав кожному по лозині. Кожен син легко переламав свою лозину.

— Ці сім лозин, — відповів батько, — це ви, сім братів. Якщо ви триматиметесь купи, ніхто вас зламати не зможе, як і оці сім лозин.

Послухали сини батькової поради й з того дня почали знову жити дружно, в мирі й злагоді.

Сім лозин
Українська народна казка Чернігівщини

Було це чи не було та жив колись один чоловік і мав сім синів. Були вони нерозлийвода, разом їли-пили, сумували і раділи.

Спливали місяці, роки, брати повиростали, одружилися і не помітили, як почали цуратися один одного. А батько постарів і жив сам. Часом діти приходили до батька, та вже не було між ними колишньої дружби. Батько бачив, що якщо так буде продовжуватися, то вони зовсім чужі стануть один для одного. Покликав він якось усіх синів до себе та й каже:

— Сини мої, принесіть мені по лозині товщиною в палець.

— Добре, тату, — відповіли вони.

Вранці кожен з них приніс по лозині. Батько взяв їх склав докупи і посередині міцно зав’язав.

— А тепер, сини мої, — звелів батько, — я хочу побачити, чи подужає хтось із вас переламати цей пучок.

Кожен син пробував, та як не старався, не міг зламати. Тоді батько розв’язав пучок і роздав кожному по лозині.

— А тепер спробуйте зламати одну лозину.

Сини легко виконали батьків наказ.

— То й що з того? — питають вони.

— Ці сім лозин, — відповів старий батько, — це ви — сім братів. Якщо ви триматиметеся купи, ніхто вас зламати не зможе. А якщо ви будете жити кожен про себе, то й ладу не буде.

Послухали сини батькову пораду і з того дня почали жити, як і раніше в злагоді.