Українські народні казки

Сім-раз-люба

Українська народна казка Гуцульщини

Був собі чоловік і жінка. І мали вони дуже файну дочку. Вона була велика красуня. Звали її Сім-Раз-Люба. Пішла вона в неділю до церкви. А лице в неї було закрите сіткою, щоб ніхто не бачив, яка вона красуня. А до церкви в той день прийшов і царський син. Подивився він, що вона такий гарний стан має, але лиця її не видно, закрите воно. Вийшли всі з церкви надвір. Він підійшов до неї та й каже:

— Здойми покривало з обличчя, щоб я побачив, яка ти є. Вона підняла покривало. І він уздрів, що це красуня. Спитав:

— Як ти ся називаєш і де жиєш? І вона сказала:

— Я називаюся Сім-Раз-Люба.

Та й сказала вона, де жиє. А він каже:

— Ти вийди ввечір під того дуба, що коло вашої хати. Я прийду і маю тобі щось сказати.

Підходить вона ввечір під того дуба. Та й він приходить. Та й зачав казати, що він хоче взяти її за жінку. А вона сказала:

— Це не може бути, бо ти царський син, а я бідна дівчина. Твій батько цар, він може за це вбити і мене, і моїх родичів.

А він їй сказав, щоб вона була під тим дубом ще й на другий вечір. Прийшов він другого вечора і приніс їй золотий перстень. Та й сказав:

— Я тебе хочу взяти за жінку. Та взяз її і повів до свого батька.

Привів він її до царських палат та й зразу не сказав про це цареви, аж потому признався, що він привів собі дівчину. А як признався, цар приказав слугам її вбити. А вона сказала:

— Я тікаю геть.

І втекла з царського двора. А цар розлютився та й сказав убити її родичів, тата й маму.

Та й ходила вона блудом, і ніхто про неї нічого не знав. А потому перебралася на хлопця і пішла найматися в царя. Цар подивився — такий файний слуга! І наймив її. Цар спитав її, як вона ся називає, а вона сказала:

— Недоля.

Служить вона в царя, а цар надумав сина женити. Підшукав він синови княгиню. Вона була не дуже файна, але царева донька. Син не хотів брати її. Але тато приказав, і він мусів. Справили весілля, ідуть усі до шлюбу. Та й той слуга красний з ними йде. І так гірко їй. Ідуть усі до шлюбу та й виспівують. Та й вона ззаду співає. А князь чує, як вона співає:

Поки була в свого батечка,

Сім-Раз-Люба називалася тоді.

А тепер пішла від батечка

Та й Недолею назвалася в біді. Вона співає, а царський син усе слухає. Що це співає слуга? «Сім-Раз-Люба називалася тоді». Тут вона знов проспівала те саме. Тоді він узяв та й вернувся. Та й лишив княгиню.

— Що ти, слуго, співаєш? — спитав він її. А вона сказала:

— Дивися на цей перстень. Хто це дав мені його під тим дубом? Не йде він до того шлюбу, а вертається назад до свого тата. А там

їдять, п’ють, забава йде. Прийшов царський син та й питає всіх гостей, цілого весілля:

— Я каже, — загубив ключ від свої течки. І доробив собі другого ключа. А тепер найшов ми ся той перший ключ. Тепер ви, гості, мені скажіть та й ви, тату, скажіть, котрим ключем я маю відмикати течку? Тим, що прироблений, чи тим першим, що я був загубив?

А цар та й тоти всі гості сказали:

— Перший ключ ліпший, ніж той другий. Тоді він сказав:

— Найшовся мій перший ключ — Сім-Раз-Люба. Та й я з нею женюся. І всі признали, що це є правильно.

Та й найшовся горнець, та й казці конець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Космач, Косівського району, Івано-Франківської області
11 квітня 1983 року
Оповідач: Чупирчук Анна Петрівна (1907 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.