Українські народні казки

Тимофій Іванович

Українська народна казка Полтавщини

Жив собі чоловік і мав він кота. Кіт був дуже лінивий, не спроможний навіть зловити мишку. Взяв тоді його мужик, вкинув у мішок та й поніс до лісу. Там залишив його, а сам повернувся додому, скинувши тягар з плечей.

Довгий час жив кіт самотній, інколи міг зловити горобця, чи наздогнати мишу, але голод — не тітка. Одного разу зустрів кіт лисицю:

— Доброго дня, добродійко!

— Вітаю, пане. Можна взнати, як вас звати?

— Звісно. Дозвольте представитися: Тимофій Іванович.

— А я Клариса Федорівна.

Потім лисичка подумала і спитала:

— Шановний, а не хочете ви стати моїм чоловіком? Я хороша господиня, буду вас шанувати та любити.

— Гаразд, я згодний з вашою пропозицією. Коли відбудемо весілля?

— Через три дні, опівдні, — відповіла Клариса Федорівна.

Іншого дня лисичка почала ходити до звірів та запрошувати на свято, але обов’язково треба було прийти з подарунком. Так почали ходити чутки про весілля Клариси Федорівни з незнайомим для всіх женихом.

В день весілля прийшла лисичка у всій своїй красі та напружено ждала жениха. Аж ось і Тимофій Іванович! Всі прибулі аж охнули від здивування — це був кіт.

Отак кіт отримав щастя за ніщо!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

174 (4877). Тимофій Іванович. СУС порівн. 103. Записано 2008 року.
Оповідач: Зубча Ганна Юріївна (1943 року народження), Лазірка, Оржицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.