Тимофій Іванович
Українська народна казка Полтавщини
Жив собі чоловік і мав він кота. Кіт був дуже лінивий, не спроможний навіть зловити мишку. Взяв тоді його мужик, вкинув у мішок та й поніс до лісу. Там залишив його, а сам повернувся додому, скинувши тягар з плечей.
Довгий час жив кіт самотній, інколи міг зловити горобця, чи наздогнати мишу, але голод — не тітка. Одного разу зустрів кіт лисицю:
— Доброго дня, добродійко!
— Вітаю, пане. Можна взнати, як вас звати?
— Звісно. Дозвольте представитися: Тимофій Іванович.
— А я Клариса Федорівна.
Потім лисичка подумала і спитала:
— Шановний, а не хочете ви стати моїм чоловіком? Я хороша господиня, буду вас шанувати та любити.
— Гаразд, я згодний з вашою пропозицією. Коли відбудемо весілля?
— Через три дні, опівдні, — відповіла Клариса Федорівна.
Іншого дня лисичка почала ходити до звірів та запрошувати на свято, але обов’язково треба було прийти з подарунком. Так почали ходити чутки про весілля Клариси Федорівни з незнайомим для всіх женихом.
В день весілля прийшла лисичка у всій своїй красі та напружено ждала жениха. Аж ось і Тимофій Іванович! Всі прибулі аж охнули від здивування — це був кіт.
Отак кіт отримав щастя за ніщо!