То через печериці
Українська народна казка Покуття
Були чоловік та й жінка. Чоловік був дуже роботящий, страшно пантрував роботи, хотів найбільше зробити. А жінка була до роботи легонька. Чоловік не мав коли дивитися за жінкою, а вона собі найшла любаса. Чоловік спав у хаті, а жінка в хоромах. А той любас водно приходив до неї. Одного разу він заспав і не пішов додому досвіта. Рано виходить чоловік, дивиться, а то з-під верені видно штири нозі. Він глипнув і пішов до роботи по хазяйству. Вертається, а то вже нема штири нозі, лиш дві. Вже втік любас. Та й каже чоловік:
— Жінко, та то було штири нозі, а тепер лиш дві. А вона каже:
— Чоловіче, та то тобі ся привиділо. Та лиш дві нозі було.
І пішов чоловік у поле косити. А жінка дуже боялася чоловіка, бо він був ревнивий. Подумала вона та й пішла до ворожки. Та й каже:
— Кумо, що мені ся стало! Був у мене любас та й заспав, а чоловік вийшов та й побачив штири нозі. Що би ви хотіли, аби ви мені в цім ділі допомогли?
А ворожка каже:
— Дасте килу пшениці, та й я це зроблю.
— Кумо, я дам дві, лиш би з цего нічого для мене поганого не було. Ворожка питає:
— А що ви вчора варили?
— Печериці.
— Е, — каже, — кумо, та й я варила печериці. Та й, може, мені з одного чоловіка робиться три.
Та й пішла ворожка д’тому чоловікови в поле, туди, де він косив. Спиталася де, та й пішла. Приходить та й каже:
— Боже помагай, косарі!
А чоловік косить і не обзивається. Чого це вона каже «косарі», як він сам? Вона каже другий раз:
— Боже помагай, косарі!
Та підходить ближче, та й каже:
— Боже помагай вам, куме!
— Що ви мені казали «косарі»? Я ж тут оден кошу.
— Куме, вчора я варила печериці, та й мені з одного косаря привиділося два.
А він каже:
— То таке, кумо, й моє було. Моя варила печериці, а я встав рано та й мені ся привиділо штири ноги в жінки.
— Е, куме, то через печериці. То й мені таке привиджається.
Та й чоловік прийшов додому, та й уже жінці нічого не казав. А ворожка заробила дві килі пшениці.