Товчу, товчу мак

Українська народна казка Кіровоградщини

Товчу, товчу мак,

Застукає дяк.

— Чого, дєвочка, плачеш?

— Матушка била.

За що вона тебе била?

— За хлібную крошку.

А де ж тая крошка?

— Мишка ісхопила.

— А де ж тая мишка?

— Під пічку побігла.

— А де ж тая пічка?

— Вогньом згоріла.

— А де ж той вогонь?

— Водою залили.

— Де ж та вода?

— Бики попили.

— Де ж ті бики?

— Стовби потягли.

— Де ж ті стовби?

— Черви поточили.

— Де ж ті черви?

— Кури поклювали.

— Де ж ті кури?

— На море полетіли.

— Де ж теє море?

— Квітками заросло.

— Де ті квітки?

— Дівчата обірвали.

— Де ті дівчата?

— Заміж повиходили.

— Де їхні чоловіки?

— На війну забрали.

— Де ж та війна?

— Посеред курячого хамла.

Товчу, товчу мак

Українська народна казка Чернігівщини

Товчу, товчу мак, під ступою дяк.

— Чого ти, дяче, плачеш? Чи тебе мама била, чи мишка вкусила?

— Ні, мене мама не била, мене мишка вкусила.

— А де ж тая мишка?

— Під пічку сховалась.

— А де ж тая пічка?

— Водою залило.

— А де ж та вода?

— Воли попили.

— А де ж ті воли?

— Пішли на гаї.

— А де ж ті гаї?

— Сокирка зрубала.

— А де ж та сокирка?

— У ямку впала.

— А де ж та ямка?

— Квіточками заросла.

— А де ж ті квіточки?

— Дівчатка порвали.

— А де ж ті дівчатка?

— Хлопчики побрали.

— А де ж ті хлопчики?

— Пішли на війну.

— А де ж та війна?

— Далеко вона.